Судова практика
Позов власника юридичної особи до її посадової особи про відшкодування збитків має вирішуватися в господарському суді попри наявність трудових відносин між сторонами
14 квітня 2020 р. Велика Палата Верховного Суду скасувала рішення судів попередніх інстанцій, які не звернули уваги на те, що докази позивачем були подані не на підтвердження трудових відносин із відповідачем, а на підтвердження завданих збитків.
У вересні 2019 р. АТ звернулося до господарського суду з позовом до директора ДП, повноваження якого припинені, про стягнення збитків, заподіяних юридичній особі його діями.
Господарський суд своєю ухвалою, залишеною без змін апеляційним господарським судом, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 175 ГПК України відмовив у відкритті провадження, визначивши, що позов не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.
Судові рішення були мотивовані тим, що цей спір відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 20 ГПК України не належить вирішенню господарським судом, оскільки виник саме з трудових відносин сторін щодо їх оформлення, табелювання робочого часу, правильності та обґрунтованості нарахування заробітної плати посадовим особам ДП за виконання ними трудових обов`язків на посадах за сумісництвом під час виконання ними ж своїх посадових обов’язків за основним місцем роботи.
У касаційній скарзі позивач посилався на помилкове незастосування судами норм п. 12 ч. 1 ст. 20 та ч. 1 ст. 54 ГПК України, відповідно до яких господарські суди розглядають справи у спорах між юридичною особою та її посадовою особою (у тому числі повноваження якої припинені) про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі діями (бездіяльністю) такої посадової особи, також за позовом власника (учасника, акціонера) такої юридичної особи, поданим в її інтересах.
Верховний Суд зазначив, що оскільки АТ володіє 100 % статутного капіталу ДП, тобто є єдиним учасником цього підприємства, а відповідач був директором ДП (повноваження якого на момент звернення до суду припинені) то правовідносини, які виникли між ДП та відповідачем щодо відшкодування збитків, завданих безпідставною виплатою заробітної плати, стосуються дій відповідача під час здійснення ним своїх повноважень саме як посадової особи – директора підприємства.
Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про те, що спір виник із трудових відносин, посилаючись на те, що позивачем надано трудові договори, накази, табелі обліку робочого часу, оборотно-сальдові відомості нарахування заробітної плати та ін. Втім не звернули уваги на те, що надані позивачем документи стосувалися двох різних юридичних осіб – АТ та ДП і були надані як докази завданих ДП збитків. Суди не звернули також уваги на те, що АТ, діючи в інтересах ДП як його учасник, звертається до відповідача як до керівника підприємства з вимогами про стягнення збитків, а не як роботодавець з позовом до працівника про стягнення безпідставно набутої заробітної плати.
За висновком Великої Палати Верховного Суду, те, що, директор, крім трудових відносин з дочірнім підприємством також мав трудові відносини з власником (засновником) цього підприємства, який звертається з позовом в інтересах цього підприємства до директора про стягнення збитків, не впливало на визначення юрисдикції спору.
Верховний Суд вирішив, що такий спір є господарським і має розглядатися господарським судом відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 20, ч. 1 ст. 54 ГПК України.
Підготував Леонід Лазебний
