Судова практика
Позичальник не мав обов’язку достроково повертати кошти за договором споживчого кредиту, не отримавши вимоги кредитора
26 травня 2020 р. Велика Палата Верховного Суду постановою у справі № 638/13683/15-ц дійшла висновку, що якщо кредитування відбулося для задоволення споживчих потреб позичальника і кредитодавець звертається до суду з позовом про дострокове повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту, не виконавши вимоги ч. 10 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» щодо направлення позичальнику повідомлення (вимогу) про дострокове повернення кредиту, то у позичальника відсутній обов’язок достроково повернути кошти за договором про надання споживчого кредиту, а у суду відсутня підстава для задоволення відповідного позову у частині дострокового стягнення коштів.
Позичальник прострочив заборгованість за двома кредитними договорами, що дало підстави банку звернутися до суду із позовом про стягнення заборгованості.
Рішенням суду першої інстанції, залишеним без змін постановою апеляційного суду позов було задоволено частково. Мотивували рішення суди тим, що за договорами не настав термін виконання грошових зобов’язань у повному обсязі, оскільки банком не дотримано встановлений договорами порядок дострокового повернення кредитних коштів, а саме – не була направлена вимога про дострокове повернення кредиту, як наслідок, термін повернення кредиту у повному обсязі не настав.
Позивач надсилав за адресами позичальника та поручительки листи, однак у зв`язку з відсутністю опису вкладення суд не міг встановити, чи дійсно це були ті листи-вимоги, які позивач долучив до позовної заяви. У зв’язку із цим суди зробили висновок про стягнення на користь банку лише простроченої заборгованості за тілом кредиту, процентів та пені.
У касаційній скарзі банк вказував, що досудове врегулювання спору, є його правом, а не обов`язком. Встановлення законом обов`язкового досудового врегулювання спору обмежує можливість реалізації права на судовий захист. Нездійснення цього права не позбавляє позивача права на дострокове стягнення заборгованості на підставі ч. 2 ст. 1050 ЦК України.
Велика Палата Верховного Суду в дані справі вирішила конкретизувати свій висновок, викладений у постанові від 27 березня 2019 року у справі № 521/21255/13-ц. Колегія суддів зазначила, що згаданий висновок не враховував спеціального порядку заявлення кредитодавцем вимоги про дострокове повернення коштів у разі неналежного виконання позичальником умов договору про надання споживчого кредиту.
Отже, Велика Палата вказала, що звернення до суду з позовом про дострокове повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту не замінює визначеного вказаним Законом порядку.
Якщо кредитодавець звертався до суду з таким позовом, не виконавши вимоги ч. 10 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції, чинній до 10 червня 2017 р., не дотримавши передбаченого зазначеним договором порядку, який не має погіршувати порівняно із цим Законом становище споживача, то в останнього як у позичальника відсутній обов’язок достроково повернути кошти за договором про надання споживчого кредиту, а у суду відсутня підстава для задоволення відповідного позову у частині, яка стосується дострокового стягнення коштів за таким договором.
Підготував Леонід Лазебний
