Судова практика
Право кредитодавця нараховувати проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи в разі пред`явлення вимог до позичальника
15 січня 2020 р. Верховний Суд у справі № 209/3022/16-ц скасував рішення судів першої та апеляційної інстанцій, ухвалив нове рішення, яким частково задовольнив первісний та зустрічний позови, та постановив провести зустрічне зарахування грошових сум і стягнути різницю.
У серпні 2016 р. позикодавець звернувся з первісним позовом до позичальниці про стягнення суми боргу та процентів за договором позики, згідно з яким відповідачка взяла у позивача у борг грошові кошти, які зобов`язалася повернути через місяць і сплатити 7 % на місяць за користування цими коштами. На підтвердження укладення договору позики позичальниця написала розписку, проте, у встановлений в розписці строк грошові кошти не повернуті, зобов`язання за договором позики виконані не були.
У листопаді 2016 р. позичальниця звернулася до позикодавця із зустрічним позовом про стягнення майнової шкоди. Позов мотивований тим, що для забезпечення виконання своїх зобов`язань за укладеним договором позики позичальниця як заставу передала рухоме майно (вібраційний каток), яке належить їй на підставі технічного паспорта та видала позикодавцю генеральну довіреність на нього. 1 липня 2014 р. позикодавець без її відома за непогодженою з нею ціною реалізував вказаний вібраційний каток, уклавши від її імені договір купівлі-продажу та внаслідок реалізації предмета застави у повному обсязі повернув собі борг за договором позики, тому укладений між ними договір позики вважається повністю виконаним за рахунок предмету застави. Наполягала, що недобросовісними діями позикодавець завдав їй майнової шкоди: реалізовуючи предмет застави, не повідомив її про це, не надав звіт про результати продажу майна, і продавши майно, привласнив значно більшу суму, ніж мав отримати за договором позики.
Рішенням районного, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду, відмовлено в задоволенні первісного позову, задоволено частково зустрічний позов про відшкодування майнової шкоди. Стягнуто з позикодавця на користь позичальниці грошові кошти, які він отримав за продаж рухомого майна, яке належало позичальниці на праві власності, оскільки вона надала позикодавцю довіреність з правом відчуження спірного катка саме у зв`язку з укладенням сторонами договору позики. Таким чином, суди, на підставі ст.ст. 598, 599, 601, 604 ЦК України вважали зобов`язання позичальниці припиненим, а згідно з правилами ст. 1212 ЦК України щодо безпідставно набутого майна з позикодавця стягнуто безпідставно отримані кошти.
Позикодавець подав касаційну скаргу, яку мотивував тим, що заявлені позичальницею вимоги зводилися до наявності укладеного між нею та позикодавцем договору застави, як підстави припинення її зобов`язань за договором позики. Позичальниця жодним чином не посилалася на ст. 601 ЦК України (зарахування зустрічних вимог за заявою однієї із сторін) як на підставу, що припиняє її зобов`язання за договором позики. Твердив, що при укладенні договору купівлі-продажу катка позикодавець діяв як представник, а не заставодержатель.
Верховний Суд не погодився з доводами судів першої та апеляційної інстанції про те, що відбулося зарахування зустрічних однорідних вимог і припинилося зобов`язання позичальника, та звернув увагу, що ст. 545 ЦК України передбачено презумпцію належності виконання обов`язку боржником, оскільки наявність боргового документа в боржника підтверджує виконання ним свого обов`язку. І навпаки, якщо борговий документ перебуває у кредитора, то це свідчить про неналежне виконання або невиконання боржником його обов`язку.
Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи в разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України.
В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечуються згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Після настання строку повернення позики позивач за первісним позовом мав право на стягнення з відповідача тільки сум, передбачених ч. 2 ст. 625ЦК України.
Верховний Суд також вказав, що застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду (ч. 1 ст. 574 ЦК України).
Оскільки позивачка за зустрічним позовом видала відповідачу строком на три роки довіреність, а він від її імені продав вібраційний каток, що підтверджено договором купівлі-продажу транспортного засобу та довідкою – розрахунком, у разі відсутності домовленості між повіреним та довірителем про встановлення строку (терміну) передачі одержаного у зв`язку з виконанням доручення, така передача має відбуватися негайно.
При цьому довірителю не потрібно пред`являти вимогу про передачу одержаного у зв`язку з виконанням доручення, оскільки п. 3 ч. 1 ст. 1006 ЦК України є винятком, що допускається ч. 2 ст. 530 ЦК України.
Верховний Суд зробив висновок, що позивач за первісним позовом надав докази виконання свого обов’язку, встановленого ст. 1006 ЦК України, про передачу грошових коштів, отриманих за договором купівлі-продажу транспортного засобу відповідача. Тому позивачка за зустрічним позовом має право на стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі вартості проданого транспортного засобу, а отже, зустрічний позов також підлягає частковому задоволенню.
Підготував Леонід Лазебний
