Судова практика
Представник за довіреністю має право звернутися до суду з позовом про визнання недійсними довіреності про передоручення наданих йому прав іншій особі і правочинів, укладених на підставі такої довіреності
19 листопада 2019 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 682/179/17-ц залишив без змін рішення апеляційного суду, визнавши ефективним спосіб захисту, обраний позивачем, який як представник за довіреністю не мав волевиявлення на укладення оспорюваного правочину
Довіритель уповноважив представника на продаж належної йому на праві власності квартири, видавши відповідну довіреність 10 червня 2016 р. На початку листопада 2016 р. син представника за довіреністю викрав його паспорт та документи, необхідні для продажу квартири довірителя, та 3 листопада 2016 р. оформив від її імені довіреність на своє ім’я на продаж квартири. 21 листопада 2016 р. син представника за довіреністю здійснив продаж вказаної квартири іншій особі.
Представник за довіреністю просив визнати недійсною довіреність від 3 листопада 2016 р., видану від його імені на ім’я його сина на право продажу квартири, належної на праві власності довірителю, та визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири від 21 листопада 2016 р., укладений між його сином та іншою особою.
Рішенням суду першої інстанції позов задоволено частково: визнано недійсною довіреність від 3 листопада 2016 р., у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Апеляційним судом рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири скасовано та ухвалено у цій частині нове рішення, яким вказаний договір визнано недійсним.
У касаційній скарзі покупець квартири зазначав, що оскільки позивач не є власником квартири, то не має права визнавати спірний договір недійсним, адже законодавством визначений спеціальний механізм повернення майна із чужого незаконного володіння.
Верховний Суд вказав, що правом оспорювати правочин і вимагати проведення реституції ЦК України наділяє не лише сторону (сторони) правочину, але й інших, третіх осіб, що не є сторонами правочину, визначаючи їх статус як «заінтересовані особи» (ст.ст. 215, 216 ЦК).
Суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для визнання оспорюваного правочину недійсним саме за позовом представника за довіреністю, оскільки на укладення договору купівлі-продажу квартири від 21 листопада 2016 р. у позивача як представника волевиявлення було відсутнє.
Хоча позивач і є лише представником довірителя, тобто не є безпосереднім власником відчуженої квартири, але враховуючи те, що представник вчиняє юридичні дії, заступаючи місце особи, яку він представляє і від імені якої виступає «Alter ego» (друге «я», мій представник), позивач має право на звернення до суду із цим позовом, оскільки оспорюваний нею правочин суперечив його волевиявленню, як представника власника майна – довірителя. В силу того, що здійснення повноважень за довіреністю цілком залежить від волі представника, ефективність обраного позивачем, який не мав волевиявлення на укладення оспорюваного правочину, способу захисту своїх прав не викликала у ВС обґрунтованих сумнівів.
Підготував Леонід Лазебний
