Судова практика
Про умисел на збут наркотичних засобів можуть свідчити як їхній обсяг, так і інші обставини
7 квітня 2021 р. Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 203/337/19 частково задовольнив касаційну скаргу захисника, вказавши, що великий або особливо великий обсяг наркотичної речовини сам по собі не доводить умислу на її збут.
Вироком районного суду, залишеним без змін апеляційним судом, особу засуджено за ч. 2 ст. 309 КК, ч. 2 ст. 307 КК.
У касаційній скарзі захисник просив дії особи перекваліфікувати з ч. 2 ст. 307 на ч. 2 ст. 309 КК та призначити йому покарання в межах санкції цієї статті, з посиланням на те, що кількість вилученого в обвинуваченого наркотичного засобу, спосіб його пакування, факт перебування на обліку в лікаря-нарколога, не може свідчити про наявність у діях особи складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК.
Верховний Суд вказав, що переглядаючи вирок, апеляційний суд не дотримався вимог КПК України, зокрема, погоджуючись із висновком суду першої інстанції і посилаючись на роз`яснення Постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 р. № 4 «Про судову практику в справах про злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів», врахував розмір та кількість вилученого наркотичного засобу, спосіб упакування і розфасування та дійшов висновку про необґрунтованість доводів захисника щодо відсутності у діях особи умислу на збут наркотичного засобу.
При цьому апеляційний суд залишив поза увагою те, що згідно зі ст. 91 КПК України мета вчинення кримінального правопорушення є однією з обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні шляхом збирання, перевірки та оцінки доказів. Так, про умисел на збут наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів можуть свідчити як відповідна домовленість із особою, яка придбала ці засоби чи речовини, так і інші обставини, зокрема: великий або особливо великий їх розмір; спосіб упакування та розфасування; поведінка суб’єкта злочину; те, що особа сама наркотичних засобів або психотропних речовин не вживає, але виготовляє та зберігає їх тощо.
Якщо висновок суду про наявність умислу особи на збут наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів ґрунтується на великому або особливо великому розмірі відповідної речовини, її упакуванні та розфасуванні, то в такому випадку мають бути досліджені обставини, за яких особа придбала відповідний засіб чи речовину, у тому числі чи залежало від волі особи те, який розмір речовини опиниться в її володінні, та розфасування речовини.
Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням (зазначена позиція викладена у постановах Верховного Суду від 4 липня 2018 р. у справі № 688/788/15-к, від 8 жовтня 2019 р. у справі № 195/1563/16-к, від 21січня 2020 р. у справі № 754/17019/17, від 16 вересня 2020 р. у справі № 760/23459/17).
Читайте також: Послідовне вчинення таких однорідних злочинів, як посів, вирощування і зберігання конопель, кваліфікується за ознакою повторності
Таким чином, суди повинні ретельно перевіряти доводи сторони захисту, які обґрунтовано ставлять під сумнів версію сторони обвинувачення. У випадку, якщо суд після такої перевірки відхиляє доводи сторони захисту, він має навести переконливі мотиви такого висновку, які не залишають розумного сумніву у винуватості обвинуваченого. Разом з тим, якщо небезпідставні доводи сторони захисту не можуть бути спростовані з наведенням переконливих мотивів, які ґрунтуються на обставинах відповідного провадження, то це свідчить про існування розумного сумніву в доведеності винуватості особи.
В цій справі з моменту придбання особою наркотичного засобу шляхом знахідки до моменту видачі його працівникам поліції минув фактично незначний проміжок часу. Тому для об`єктивного висновку про умисел засудженого на збут наркотичного засобу необхідним є дослідження обставин придбання та зберігання наркотичної речовини, а також встановлення моменту виникнення відповідного умислу.
Отже Верховний Суд дійшов висновку, що з огляду на зазначене, висновки суду першої та апеляційної інстанцій про те, що особа, знайшовши наркотичний засіб, мала умисел на його незаконний збут, без підтвердження такого висновку іншими доказами, окрім великого розміру наркотичної речовини та її розфасування, були передчасними.
Підготував Леонід Лазебний
