Судова практика
Прокурор має право оскаржити вирок суду першої інстанції, ухвалений на підставі угоди про примирення, якщо в апеляційній скарзі стверджується про неможливість укладення такої угоди
1 квітня 2025 р. Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 303/734/24 задовольнив частково касаційну скаргу прокурора, якому було відмовлено у відкритті апеляційного провадження.
Вироком міськрайонного суду затверджено угоду про примирення між потерпілим та обвинуваченим, визнано останнього винним за ч. 1 ст. 286-1 КК та призначено йому узгоджену сторонами угоди міру основного покарання із застосуванням ст. 69 КК у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн з позбавленням права керування транспортним засобом на строк 3 роки.
Апеляційний суд відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою прокурора на цей вирок, мотивуючи тим, що у нього відсутні підстави для оскарження вироку на підставі угоди про примирення між потерпілим й обвинуваченим, оскільки вирок суду першої інстанції на підставі угоди про примирення може бути оскаржений обмеженим колом суб’єктів та з чітко визначених законом підстав, зазначених у ч. 3 ст. 394 КПК.
У касаційній скарзі прокурор зазначала, що відповідно до п. 19 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 грудня 2015 р. № 13 «Про практику здійснення судами кримінального провадження на підставі угод», у справах про злочини, передбачені розд. XI «Злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту», укладення угоди про примирення не допускається, оскільки таке кримінальне правопорушення не регулюється положеннями ч. 3 ст. 469 КПК, а можливе тільки укладення угоди про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим при наданні потерпілим письмової згоди прокурору на укладення такої угоди.
Поза увагою апеляційного суду залишились доводи апеляційної скарги про порушення місцевим судом вимог ч. 1, 3 ст. 475 КПК, оскільки угода про примирення не відповідала вимогам КПК та не могла бути затверджена, а призначена міра додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами не визначалася угодою.
Читайте також: Прокурор не має права оскаржувати вирок, яким затверджено угоду про примирення, з підстав невідповідності вимогам КК та КПК
Верховний Суд вказав, що згідно з вимогами п. 3 ч. 3 ст. 394 КПК вирок суду першої інстанції на підставі угоди про примирення між потерпілим та підозрюваним, обвинуваченим може бути оскаржено в апеляційному порядку прокурором виключно з підстав затвердження судом угоди у кримінальному провадженні, в якому згідно з ч. 3 ст. 469 КПК угоду не може бути укладено.
Свої вимоги сторона обвинувачення мотивувала тим, що місцевий суд ухвалив незаконний вирок та незаконно затвердив угоду про примирення у кримінальному провадженні, в якому вона не могла бути затверджена, оскільки внаслідок неправомірних дій обвинуваченого першочергово завдано шкоди суспільним інтересам у сфері безпеки дорожнього руху, а за таких умов укладення угоди про примирення між потерпілим та обвинуваченим є неприпустимим.
Тобто вирок оскаржувався прокурором в тому числі із підстав, з яких, відповідно до вищевказаних положень кримінального процесуального закону, він міг бути оскаржений прокурором, адже прокурор в апеляційній скарзі наполягав на тому, що, на його думку, угода про примирення у цьому провадженні не може бути укладена.
Однак, суддя апеляційного суду, необґрунтовано встановивши, що відповідно до вимог п. 3 ч. 3 ст. 394 КПК у прокурора були відсутні підстави для оскарження вищезазначеного вироку суду на підставі угоди про примирення між потерпілим та обвинуваченим, дійшов передчасного висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження, керуючись положеннями ч. 4 ст. 399 КПК.
Окрім того, суд апеляційної інстанції, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, зазначив в ухвалі доводи прокурора про неможливість затвердження угоди про примирення саме у кримінальних провадженнях, передбачених ст. 286-1 КК, які мали б бути оцінені апеляційним судом в ході розгляду апеляційної скарги по суті.
Таким чином, ухвалюючи рішення про відмову у відкритті апеляційного провадження, суддя апеляційного суду не врахував вказаних обставин і тим самим істотно порушив вимоги кримінального процесуального закону, а тому Верховний Суд ухвалу апеляційного суду скасував і призначив новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Підготував Леонід Лазебний
З іншими правовими позиціями Верховного Суду, яких вже налічується понад 17 000, можна ознайомитися в аналітично-правовій системі LEX.
