Судова практика
Примусові виховні заходи можуть застосовуватися до особи, яка була неповнолітньою і під час вчинення діяння, і під час постановлення ухвали про такі заходи
10 червня 2021 р. Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 303/2121/19 призначив новий розгляд справи у суді апеляційної інстанції, оскільки примусові заходи виховного характеру застосовано до особи, яка на момент розгляду справи досягла повноліття.
Вироком суду, залишеним без змін апеляційним судом, фігуранта визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 361-1 КК, на підставі п. 3 ч. 2 ст. 105 КК звільнено від покарання без визначення його виду і розміру та застосовано до нього примусовий захід виховного характеру – передачу неповнолітнього під нагляд батька.
Читайте також: Неповнолітнього, що повторно вчинив тотожний злочин невеликої тяжкості, може бут звільнено від покарання
У касаційній скарзі прокурор зазначав, що на час прийняття рішення місцевим судом обвинувачений вже був повнолітнім, тому суд не мав застосовувати до нього примусові заходи виховного характеру, що також залишилося поза увагою суду апеляційної інстанції.
Проаналізувавши ч. 2 ст. 97, ст. 105 КК, ч. 2 ст. 500 КПК, Верховний Суд дійшов висновку, що примусові заходи виховного характеру можуть бути застосовані виключно до неповнолітнього. Вони застосовуються, не лише за умови, що особа, яка після досягнення 11-річного віку до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, вчинила суспільно небезпечне діяння, а й якщо під час постановлення ухвали про застосування таких заходів, особа перебувала в неповнолітньому віці.
Таким чином, всупереч зазначеним вимогам закону суд першої інстанції застосував примусові заходи виховного характеру до правопорушника, який на момент розгляду справи досяг повноліття, тобто неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність та допустив істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Читайте також: Участь захисника в судовому провадженні щодо неповнолітнього має бути забезпечено на всіх його стадіях
Про вказані порушення прокурор зазначав в апеляційній скарзі, проте вони залишились поза увагою апеляційного суду, який усупереч вимогам ч. 2 ст. 419 КПК не навів в ухвалі переконливих аргументів на спростування вищевказаних доводів та докладних мотивів прийнятого у зв`язку з цим рішення.
За таких обставин, Верховний Суд дійшов висновку, що апеляційний розгляд кримінального провадження здійснено без належної перевірки наведених у апеляційній скарзі прокурора доводів та надання обґрунтованих відповідей на них, в зв`язку з чим рішення апеляційного суду не відповідає вимогам ст.ст. 370, 419 КПК, а тому, відповідно до ст. 438 КПК, воно підлягає скасуванню.
Підготував Леонід Лазебний
