Судова практика
Припинення трудового договору не є підставою для виселення працівника із сім’єю з гуртожитку
25 лютого 2020 р. Верховний Суд у справі № 127/2709/17 відмовив у задоволенні касаційної скарги роботодавця про виселення звільненого працівники з гуртожитку без надання іншого житла.
У грудні 2017 р. Квартирно-експлуатаційний відділ м. Вінниці Міністерства оборони України (далі – КЕВ) звернувся до суду з позовом до працівника ЗСУ, його дружини та доньки виселення без надання іншого житла, який мотивовано тим, що у зв’язку зі звільненням працівника з посади юрисконсульта управління КЕВ на підставі п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП за угодою сторін він втратив право проживати у кімнаті військового гуртожитку на підставі п. 5.8 Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, яка затверджена Наказом Міністерства Оборони України від 30 листопада 2011 р. № 737 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), відповідно до якої працівник та члени його сім`ї зобов`язані у двотижневий строк звільнити займане ними жиле приміщення в гуртожитку у разі звільнення з роботи, крім звільнення на пенсію за віком і у разі, якщо працівник пропрацював на підприємстві більше 10 років, та в інших випадків, передбачених законодавством.
Рішенням міського суду, залишеним без змін апеляційним судом, у задоволенні позову відмовлено з тих мотивів, що загальний стаж роботи відповідача у ЗСУ становив 26 років, позивачем не доведено належними та допустимими доказами того, що вказаний будинок в цілому та, зокрема, кімната, належать на праві власності тій чи іншій особі. При цьому індивідуальна картка обліку будівлі не є правовстановлюючим документом, позивачем не надано доказів того, що вказаний будинок є гуртожитком та має статус службового житла.
У касаційній скарзі КЕВ зазначив, що загальний стаж роботи відповідача у КЕВ, як установи, що надала службове жиле приміщення, становить менше 10 років, а тому з урахуванням положень Інструкції № 737 останній втратив право проживати у кімнаті гуртожитку для військовослужбовців.
Верховний Суд прийняв, розглянувши справу, зазначив, що відповідно до ч. 1 ст. 109 ЖК Української РСР виселення із займаного житлового приміщення допускається з підстав, установлених законом.
Керуючись висновками про принципи застосування ст. 8 Конвенції про захист прав і основоположних свобод та ст. 1 Першого протоколу до цієї Конвенції, викладеними у рішеннях Європейського Суду з прав людини, виселення особи з житла без надання іншого житлового приміщення можливе за умов, що таке втручання у право особи на повагу до приватного життя та права на житло, передбачене законом, переслідує легітимну мету, визначену п. 2 ст. 8 Конвенції, та є необхідним у демократичному суспільстві.
Ураховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що виселення відповідача та членів його сім`ї без надання іншого житлового приміщення не відповідатиме ст. 47 Конституції України та ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки втрата житла є найбільш крайньою формою втручання у право на повагу до житла.
Підготував Леонід Лазебний
