Судова практика
Притягнення особи до дисциплінарної відповідальності за порушення режиму утримання виключає кримінальну відповідальність за них
16 квітня 2020 р. Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 397/1694/14-к задовольнив касаційну скаргу засудженого, якого було двічі притягнуто до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Вироком районного суду особу засуджено за ч. 1 ст. 390 КК та визнано винуватим у тому, що він, будучи особою, засудженою до обмеження волі, вчинив систематичне порушення встановлених правил проживання. Апеляційний залишив без змін вирок суду першої інстанції у частині кваліфікації дій особи.
У касаційній скарзі засуджений просив скасувати судові рішення і закрити кримінальне провадження за малозначністю з тих мотивів, що його дії хоча формально і містять ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 390 КК, але через малозначність не становлять суспільної небезпеки.
Задовольняючи касаційну скаргу, Верховний Суд зазначив, що з матеріалів кримінального провадження вбачається, що засуджений 14 разів порушив режим утримання, за що притягувався до дисциплінарної відповідальності. Останнє порушення засуджений вчинив 5 вересня 2014 р.
В основу обвинувачення засудженому за ч. 1 ст. 390 КК були покладені ті ж факти (однакові порушення правил проживання), на підставі яких до нього попередньо застосовувалися заходи дисциплінарного впливу. При цьому за вісім з чотирнадцяти дисциплінарних проступків до засудженого було застосовано дисциплінарне стягнення у виді поміщення в дисциплінарний або штрафний ізолятор строком 10 діб, тобто застосовані до нього санкції були достатньо суворими.
Згідно з вироком після відбування зазначених покарань засуджений нових порушень режиму утримання не допускав. Натомість був притягнутий до кримінальної відповідальності, за що йому було призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік за ті самі діяння.
Верховний Суд вказав, що застосування заходів кримінально-правового впливу (кримінальна відповідальність) до особи, яка відбуває покарання у виді обмеження волі, на підставі сукупності аналогічних дисциплінарних правопорушень, за кожне з яких вона зазнала стягнення, порушує принцип non bis in idem («двічі за одне й те саме не карають»), передбачений ст. 61 Конституції України та ч. 1 ст. 4 Протоколу № 7 ЄКПЛ, адже вчинені засудженим протягом відбування покарання у виді обмеження волі діяння, не утворюючи ознак кримінального правопорушення, можуть розглядатись як правопорушення, що мають кримінально-правовий характер (з огляду на характер об’єкта посягання та суворість правових наслідків, що настають). Таким чином, засуджений був притягнутий двічі до юридичної відповідальності (дисциплінарної за формою, але кримінальної за суттю) за одні й ті ж правопорушення.
Оскільки за всі вчинені правопорушення засуджений був притягнутий до відповідальності, а вчинення іншого діяння, яке б містило склад злочину, передбачений ч. 1 ст. 390 КК, йому не інкримінувалося виходячи з принципу non bis in idem, то в цьому кримінальному провадженні відсутня підстава для кримінальної відповідальності, передбачена ч. 1 ст. 2 КК.
Підготував Леонід Лазебний
