Судова практика
Призов засудженого за мобілізацією, отримання ним поранення під час бойових дій та проходження лікування не є підставою призначення більш м’якого покарання
19 липня 2023 р. Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 286/1005/21 задовольнив частково касаційну скаргу захисника, який просив призначити засудженому більш м’яке покарання.
Вироком районного суду особу засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки за наїзд на пішохода, яка внаслідок чого отримала тяжкі тілесні ушкодження.
Апеляційний суд відмовив у задоволенні апеляційної скарги обвинуваченого у зв’язку з наявністю обставин, які пом’якшують покарання, та застосуванні положень ст. 69 КК України.
У касаційній скарзі захисник просив судові рішення змінити, призначити засудженому за ч. 2 ст. 286 КК України із застосуванням ст. 69 КК більш м’яке покарання, ніж передбачене санкцією вказаної частини цієї статті, зазначивши, що для застосування ст. 69 КК України є пом’якшуючі покарання обставини, а саме: щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, добровільне часткове відшкодування шкоди, надання засудженим медичної допомоги потерпілій безпосередньо після вчинення кримінального правопорушення, стан його здоров’я, відсутність судимості, участь по захисту України в АТО та ООС. При цьому зазначав, що засуджений призваний по мобілізації та до теперішнього часу рахується військовослужбовцем військової частини, знаходячись на службі в місцях бойових дій отримав поранення.
Читайте також: Створення небезпеки для руху внаслідок протиправної поведінки потерпілого пішохода не звільняє водія від виконання вимог ПДР
Верховний Суд вказав, що відповідно до оскаржуваного вироку, обвинувачений вину в інкримінованих йому діях визнав частково, що свідчить про відсутність щирого каяття у вчиненому.
Не підтверджено матеріалами провадження і активного сприяння розкриттю злочину з боку обвинуваченого, а формальна участь останнього у відповідних процесуальних діях під час досудового розслідування, не є беззаперечною підставою на підтвердження факту активного та дійсного сприяння розкриттю злочину.
Також обвинувачений відшкодував матеріальну шкоду лише в сумі 8 030 грн, що у співвідношенні з наслідками скоєного правопорушення є формальним, оскільки розмір відшкодування є незначним. Таке часткове відшкодування завданих збитків за своєю формою не доводить намагання обвинуваченого відшкодувати завдану його діями шкоду.
Отже, за висновком Верховного Суду, вищезазначене вказує на безпідставність доводів касаційної скарги захисника щодо наявності обставин, які пом’якшують покарання.
З урахуванням викладеного, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про можливість виправлення засудженого лише при призначенні покарання у виді позбавлення волі на певний строк та про відсутність підстав для призначення покарання із застосуванням ст. 69 КК України, оскільки не встановлено обставин, які пом’якшують покарання, що виключає можливість застосування вказаної правової норми.
Натомість, засуджений був призваний по мобілізації, проходив стаціонарне лікування в різних медичних установах внаслідок травми, пов’язаної з проходженням військової служби, та до теперішнього часу рахується військовослужбовцем військової частини, що, на думку Верховного Суду, є підставами для призначення йому покарання у мінімальному розмірі, встановленому санкцією ч. 2 ст. 286 КК України.
Підготував Леонід Лазебний
З іншими правовими позиціями Верховного Суду, яких вже налічується понад 16 000, можна ознайомитися в аналітично-правовій системі LEX.
