Судова практика
Рішення про продовження строку тримання під вартою під час розгляду справи у суді першої інстанції може бути оскаржено, навіть попри те, що положення ч. 2 ст. 392 КПК не були приведені у відповідність до Конституції України
24 грудня 2019 р. Верховний Суд постановою у справі № 396/569/19 скасував ухвалу апеляційного суду про відмову у відкритті провадження та призначив новий розгляд в суді апеляційної інстанції, оскільки суд при прийнятті рішення керувався нормою, що була визнана неконституційною.
Не погоджуючись з рішенням суду, постановленим під час підготовчого судового засідання, обвинувачений подав апеляційну скаргу, в якій оскаржував ухвалу місцевого суду в частині продовження йому строків тримання під вартою.
Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції вказав, що згідно з ч. 2 ст. 392 КПК України ухвали, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судових рішень, передбачених ч. 1 цієї статті, окремому оскарженню не підлягають, крім випадків, визначених КПК. Чинним КПК України не передбачено оскарження ухвал про обрання, скасування або зміну запобіжного заходу, у разі, якщо вони постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції.
У касаційній скарзі обвинувачений зазначав, що з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 4-р/2019 від 13 червня 2019 р. апеляційний суд порушив його право на захист і особисту недоторканність, а також на доступ до правосуддя та незаконно відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою на ухвалу суду першої інстанції, постановленою під час підготовчого судового засідання, якою продовжено строк тримання особи під вартою.
Дослідивши матеріали касаційної скарги, колегія суддів ВС дійшла висновку про обґрунтованість скарги з огляду на те, що рішенням № 4-р/2019 від 13 червня 2019 р. у справі за конституційною скаргою Глущенка Віктора Миколайовича щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ч. 2 ст. 392 Кримінального процесуального кодексу України Конституційний Суд України визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення ч. 2 ст. 392 КПК щодо унеможливлення окремого апеляційного оскарження ухвали суду про продовження строку тримання під вартою, постановленої під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті.
Згідно з ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Тобто, з моменту прийняття рішення Конституційним Судом України, скасовано обмеження на окреме оскарження ухвал про продовження строку тримання особи під вартою, постановленої під час судового провадження в суді першої інстанції.
Оскаржувану ухвалу апеляційним судом було постановлено після ухвалення Конституційним Судом рішення № 4-р/2019, отже апеляційний суд, постановляючи її, керувався нормою кримінального процесуального закону, яку визнано неконституційною. Це перешкодило суду постановити законне та обґрунтоване судове рішення, що відповідно до ч. 1 ст. 412 КПК є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК, є підставою для скасування оскарженого судового рішення.
Отже, Верховний Суд, задовольняючи скаргу, зробив висновок, що не дивлячись на те, що ч. 2 ст. 392 КПК не приведена законодавцем у відповідність з Конституцією України та рішенням Конституційного Суду України № 4-р/2019 від 13 червня 2019 р. – ця обставина не може обмежувати право особи на оскарження судового рішення.
Підготував Ярослав Степанніков
Рішення в ЄДРСР: http://reyestr.court.gov.ua/Review/86718207
