Судова практика
Роботодавець не зобов’язаний зберігати за особами, призваними на військову службу, середній заробіток за місцем роботи на час проходження служби
28 червня 2023 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 753/12209/22 залишив без задоволення касаційну скаргу позивача, якому було припинено виплату середньої заробітної плати.
Військовослужбовець звернувся до суду з позовом до АТ, в якому просив визнати незаконним та скасувати наказ АТ про скасування нарахування середнього заробітку, виданий на підставі Закону України від 1 липня 2022 р. № 2352-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», яким скасовано нарахування середнього заробітку працівникам, які увільнені від роботи на підставі ч. 3 ст. 119 КЗпП України.
Наполягав, що до правовідносин, які склалися між ним та відповідачем в частині збереження за ним середнього заробітку на період його увільнення від роботи у зв’язку з призовом, мала застосовуватись ч. 3 ст. 119 КЗпП України в редакції, що діяла станом на 24 лютого 2022 р.
Рішенням районного суду, залишеним без змін апеляційним судом, в задоволенні позову відмовлено з тих мотивів, що Закон № 2352-ІХ від 1 липня 2022 р. є чинним та обов’язковим до виконання.
У касаційній скарзі позивач зазначав, що оскільки захист Вітчизни – це виконання державних обов’язків, які, в силу ч. 3 ст. 119 КЗпП України, можуть виконуватися в робочий час, адже на цей час за працівниками зберігається місце роботи і посада, то в силу ч. 1 ст. 119 КЗпП України за позивачем має бути збережено середній заробіток на весь час виконання державного обов’язку із захисту Вітчизни.
Верховний Суд вказав, що з набранням чинності Закону № 2352-IX відбулись зміни у регулюванні трудових відносин за участі працівників призваних на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятих на військову службу за контрактом. Тобто з 19 липня 2022 р. роботодавець звільнений від обов`язку збереження середнього заробітку працівникам, призваним на військову службу, зі збереженням за цими працівниками лише місця роботи і посади.
Читайте також: Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КЗпП України заробітна плата – це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Аналогічне положення закріплені в ст. 21 КЗпП, відповідно до якої роботодавець зобов’язується виплачувати працівникові заробітну плату на виконану ним роботу, визначену трудовою угодою.
Позивач не виконує роботу, визначену трудовим договором між ним та відповідачем, унаслідок призиву на військову службу, а отримує грошове забезпечення військовослужбовця в установленому законом розмірі.
Звільнивши з 19 липня 2022 р. роботодавців від обов’язку з виплати щомісячного забезпечення мобілізованим працівникам, 28 лютого 2022 р. Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім’ям під час дії воєнного стану», згідно з якою компенсував скасування збереження середньомісячної заробітної плати одночасним збільшенням грошового забезпечення військовослужбовцям за місцем проходження служби.
Не можуть бути підставою для скасування оскаржених судових рішень доводи касаційної скарги про те, що припинення збереження (виплати) середнього заробітку не узгоджується з принципами верховенства права та правової визначеності відповідними діючими правовими нормами та судовою практикою, оскільки з часу набрання чинності Законом № 2352-ІХ раніше існуючі трудові правовідносини осіб, які призвані на військову службу, повинні бути приведені у відповідність із новим юридичним регулюванням. У зв’язку з цим із 19 липня 2022 р. за такими особами не зберігається середній заробіток за місцем роботи на час проходження ними військової служби. Натомість їм виплачується грошове забезпечення військовослужбовця в установленому законом розмірі.
Підготував Леонід Лазебний
З іншими правовими позиціями Верховного Суду, яких вже налічується понад 16 000, можна ознайомитися в аналітично-правовій системі LEX.
