Судова практика
Розбій за попередньою змовою групою осіб має місце, якщо кожен із співучасників мав змогу бачити й усвідомлювати дії інших нападників і продовжував участь у них
1 листопада 2022 р. Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 553/3289/17 залишив без задоволення касаційну скаргу захисника, який посилався на неправильну кваліфікацію дій підзахисного.
Особи обвинувачувалися у тому, що вони, діючи умисно за попередньою змовою, із метою заволодіння чужим майном, вчинили напад на потерпілого, поєднаний із застосуванням насильства, небезпечного для життя і здоров’я останнього. При цьому один із них раптово з розбігу завдав зі спини потерпілому удару ногою в потилицю, після чого останній, який сидів на поваленому дереві, упав на землю. Співучасники завдали потерпілому приблизно 8 ударів ногами по голові, внаслідок чого останній втратив свідомість. Своїми спільними діями вони умисно спричинили потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження, скориставшись непритомним станом потерпілого, заволоділи його особистими речами: один зняв кросівки та наручний годинник; інший з кишені куртки витягнув мобільний телефон. Заволодівши чужим майном, вони залишили місце злочину, а речами потерпілого розпорядилися на власний розсуд. Унаслідок розбійного нападу засуджені заподіяли потерпілому майнову шкоду на загальну суму 11 639 грн.
Одного з них місцевий суд визнав винуватим та засудив за ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 187 КК. Апеляційний суд цей вирок скасував у частині його засудження за ч. 1 ст. 185 КК, звільнив його від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності, а кримінальне провадження в цій частині закрив. Ухвалив вважати його засудженим за ч. 2 ст. 187 КК.
У касаційній скарзі захисник стверджував про неправильну кваліфікацію дій фігуранта за ч. 2 ст. 187 КК за епізодом розбійного нападу на потерпілого, наполягав, що в судовому засіданні не доведено умислу на заволодіння майном і змови фігуранта із іншими співучасниками на розбійний напад. Хоча фігурант завдавав потерпілому тілесних ушкоджень, однак майном потерпілого заволоділи інші співучасники, тому його дії підзахисного за цим епізодом треба розглядати як ексцес виконавця і кваліфікувати за ч. 1 ст. 122 КК.
Верховний Суд вказав, що доводи захисника були предметом перевірки судів першої та апеляційної інстанцій та обґрунтовано спростовані.
Читайте також: Висловлення погрози під час вчинення розбійного нападу не обмежується певними словами про можливе застосування насильства
Зокрема судами установлено, що про наявність у потерпілого матеріальних цінностей зловмисники з’ясували ще біля магазину. Саме засуджені вмовляли, щоб потерпілий пішов із ними в безлюдне місце, де всі троє нападників, зокрема і фігурант, який був найбільш активним учасником нападу, забили потерпілого до втрати свідомості, щоб мати можливість заволодіти його речами.
При цьому, напад відбувався за умов, коли кожен із його співучасників мав змогу бачити та усвідомлювати дії інших нападників, погоджувався із ними і продовжував активну протиправну поведінку. Заволодівши чужим майном, нападники разом утекли з місця злочину та розпорядилися викраденим на власний розсуд, зокрема розподілили його. Так, фігурант відмовився від кросівок на користь іншого нападника, співучасники вихвалялися незаконно здобутими речами та демонстрували їх.
Судами у цьому провадженні встановлено єдиний спільний умисел винних, про що свідчить узгодженість злочинної діяльності нападників, їх попередня домовленість на вчинення розбою щодо потерпілого. У свою чергу злочинні дії фігуранта були складовою здійснення нападу із застосуванням фізичного насильства, небезпечного для життя та здоров’я потерпілого, і саме він виконав частину того обсягу дій, який група вважала необхідним для реалізації спільного злочинного умислу.
Виконання кожним із засуджених під час нападу на потерпілого різних дій (завдання ударів, вилучення речей) не може бути підставою для їх кваліфікації за статтями закону, які передбачають відповідальність за окремі злочинні дії (ч. 1 ст. 122 КК), як про це просив захисник у касаційній скарзі, оскільки суди беззаперечно, поза розумним сумнівом встановили наявність єдиної спільної мети та узгодженості дій нападників, що свідчать про їх попередню домовленість саме на вчинення розбійного нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаного із застосуванням насильства, небезпечного для життя та здоров’я особи, яка зазнала нападу.
З урахуванням наведеного, Верховний Суд визнав правильною кваліфікацію дій фігуранта за ч. 2 ст. 187 КК за епізодом розбійного нападу на потерпілого.
Підготував Леонід Лазебний
