Судова практика
Гарантії неможливості виселення зі службового житла не поширюються на звільнених військовослужбовців, які раніше були забезпечені постійним житлом
7 грудня 2022 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 761/39955/20 задовольнив частково касаційну скаргу Адміністрації Державної прикордонної служби України у зв’язку з наявністю підстав для виселення військовослужбовця.
Адміністрація ДПСУ звернулася до суду з позовом до військовослужбовця, звільненого з військової служби, та членів його сім’ї про виселення із службової квартири та зняття з реєстрації, посилаючись на те, що невиконання відповідачами законних вимог Адміністрації щодо виселення із службового житла порушує соціальні права інших військовослужбовців та членів їх сімей, які перебувають на обліку та в списках осіб, що потребують отримання службового житла.
Читайте також: Військовослужбовець, що перебуває на військовій службі та має вислугу понад 20 років, має право на забезпечення житлом
Суд першої інстанції, з рішенням якого погодився апеляційний суд, відмовив у задоволенні позову, виходячи з того, що оскільки відповідач проходив військову службу в органах державної прикордонної служби з 1994 р., на цей час є військовим пенсіонером, має військову вислугу 35 років, з них 25 років прослужив у органах державної прикордонної служби, спірне службове житло набуте ним правомірно, з огляду на положення абз. 3 ст. 125 ЖК України відсутні підстави для виселення відповідачів зі спірного службового житла без надання іншого жилого приміщення, після його звільнення із служби.
У касаційній скарзі Адміністрація серед іншого посилалася на те, що оскільки відповідач забезпечений іншим житлом, яке надавалося йому раніше та не було здане, а саме 2-кімнатна квартира, то вимоги позивача визнати відповідачів такими, що втратили право на проживання у службовій квартирі, їх виселення та зняття з реєстрації за адресою зазначеної службової квартири є законними та обґрунтованими.
Верховний Суд вказав, що згідно із абз 1, 3 п. 1 ст. 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених ЖК України, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Читайте також: Припинення трудового договору не є підставою для виселення працівника із сім’єю з гуртожитку
Військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення. Такі жилі приміщення або грошова компенсація надаються їм один раз протягом усього часу проходження військової служби за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла (абз. 4 п. 1 ст. 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»).
Ураховуючи, що під час проходження відповідачем військової служби держава забезпечила відповідача та членів його сім’ї жилим приміщенням, колишній член його сім’ї та його дочка скористалися своїм правом на приватизацію житла, у рівних долях приватизували житло та 28 квітня 2012 р. відчужили його на підставі договору дарування, Верховний Суд не погодився із висновками судів першої та апеляційної інстанцій про неможливість виселення відповідача зі спірного службового житла без надання іншого жилого приміщення на підставі ст. 125 ЖК України.
Виходячи зі змісту ст. 48, 118, 119, 124, 125 ЖК України, ст. 12 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» заборона виселення поширюється на військовослужбовців, звільнених з військової служби і не забезпечених житлом для постійного проживання у межах норми.
Читайте також: Особи, які вселились до службової квартири для догляду за хворими родичами, самостійного права користування житлом не набувають
З припиненням військової служби припиняється право на користування службовим житловим приміщенням, наданим на період її проходження, що виключає можливість застосування ст. 125 ЖК України під час розгляду спору про виселення без надання іншого житла (яке вже було надано державою).
Подібний правовий висновок щодо застосування положень ст. 125 ЖК України було висловлено Верховним Судом у постанові від 22 квітня 2019 р. у справі № 463/251/16-ц.
У цій справі, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції про відмову у виселенні відповідачів, суд апеляційної інстанції не у повній мірі надав оцінку застосуванню до цих правовідносин ст. 8 ЄСПЛ щодо пропорційності втручання у право особи на житло, не надав оцінки доводам апеляційної скарги Адміністрації про те, що відповідачу раніше надавалось службове житло, яке не було здане, а саме 2-кімнатна квартира. Натомість в Державній прикордонній службі України перебувають у черзі особи, які потребують отримання службового житлового приміщення, а саме військовослужбовці, які проходять військову службу в особливий період. Такі обставини мали бути враховані судами під час вирішення питання про виселення осіб із службового приміщення у зв’язку з тим, що відпали правові підстави для правомірного проживання у такому житлі.
Підготував Леонід Лазебний
