Судова практика
Сама по собі реєстрація в певному місці проживання не дає особі права на користування житлом
19 квітня 2023 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 753/8506/19 залишив без задоволення касаційну скаргу відповідачки, в якої припинилися правові підстави користування чужим майном.
Власник квартири звернувся до суду з позовом до особи про визнання такою, що втратила право користування житловим приміщенням, оскільки відповідачка фактично у спірній квартирі не проживала, але її реєстрація в квартирі обмежувала право власності позивача.
Суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний, позов задовольнив..
У касаційній скарзі відповідачка зазначала, що вона зареєстрована та проживає у вказаній квартирі, а її виселення зі спірного житлового приміщення порушує її право на житло.
Верховний Суд вказав, що положеннями ст. 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Дійсна сутність позовних вимог про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, має оцінюватись судом виходячи з правових та фактичних підстав позову, наведених у позовній заяві, а не лише тільки з формулювань її прохальної частини, які можуть бути недосконалими.
Читайте також: Сам факт припинення сімейних відносин з власником житла не позбавляє колишніх членів сім’ї права користування займаним приміщенням
Неможливість для власника здійснювати фактичне користування житлом (як і будь-яким нерухомим майном) через його зайняття іншими особами не означає втрату власником володіння такою нерухомістю.
Право користування чужим майном передбачено у ст. 401-406 ЦК України.
Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 405 ЦК України члени сім’ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону, і для членів сім’ї власника безумовне припинення користування житлом можливе лише на підставі ч. 2 ст. 405 ЦК України (член сім’ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім’ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом).
Порівняльний аналіз ст. 383, 391, 405 ЦК України та ст. 150, 156 в поєднанні зі ст. 64 ЖК України, приводить до висновку, що положення ст. 383, 391 ЦК України передбачають право вимоги власника про захист порушеного права власності на житлове приміщення, будинок, квартиру тощо від будь-яких осіб, в тому числі тих, які не є і не були членами його сім’ї, а положення ст. 405 ЦК України, ст. 150, 156 ЖК України регулюють взаємовідносини власника житлового приміщення та членів його сім’ї.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що відповідачка тривалий час не проживає у спірній квартирі, що є підставою для позбавлення права користування належним позивачу житлом.
Верховний Суд погодився з цими висновками з тих мотивів, що за встановлених у цій справі обставин місце проживання відповідачки у спірній квартирі зареєстровано без згоди іпотекодержателя, а фактично проживає у квартирі лише іпотекодавець, що підтверджується довідкою ОСББ.
Подібна ситуація розглядалася Велика Палата Верховного Суду у справі № 361/4481/19, де було встановлено, що особа вселилася до житлового будинку, який є предметом іпотеки, після укладення договору іпотеки без дозволу іпотекодержателя.
Читайте також: При вирішенні питання про визнання особи такою, що втратила право користування житлом, слід враховувати баланс інтересів сторін
Посилання у касаційній скарзі на рішення районного суду у іншій справі, яким встановлено факт проживання однією сім’єю її та іпотекодавця як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з 1 січня 2010 р. до 17 січня 2022 р., не спростовує висновку судів, оскільки вказаним судовим рішенням не встановлено, що відповідачка та іпотекодавець проживали саме у спірній квартирі.
Верховний Суд зазначив, що сама по собі реєстрація в певному місці проживання не дає особі права на користування певним житлом, якщо особа не проживала в ньому та втратила або не набула статусу члена сім’ї власника цього житла.
У справі, яка переглядалася, інтереси позивача як власника спірної квартири, переважують інтереси відповідачки, в якої припинилися правові підстави користування чужим майном.
Підготував Леонід Лазебний
