Судова практика
Самовільне залишення солдатом військової частини на 10 діб утворює склад кримінального правопорушення, а не адміністративного
19 листопада 2024 р. Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 574/726/22 відмовив у задоволенні касаційної скарги захисника, який стверджував про наявність у діях підзахисного складу адміністративного правопорушення, а не кримінального.
Військовослужбовець у військовому званні солдата під час проходження військової служби у військовій частині на посаді водія польової лазні взводу матеріально-технічного забезпечення, в умовах воєнного стану, без поважних причин, самовільно залишив місце несення служби – позиції військової частини та попрямував до свого місця проживання. Надалі був виявлений командиром взводу матеріального забезпечення, після чого він добровільно з’явився до місця розташування військового підрозділу.
Районний суд вироком, залишеним без змін апеляційним судом, засудив його за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
У касаційній скарзі захисник зазначав, що в діях підзахисного відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК. Дії підзахисного підпадають під кваліфікацію за ч. 4 ст. 172-11 КУпАП, оскільки правопорушення тривало 8 діб.
Верховний Суд вказав, що ст. 172-11 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність, зокрема за:
– самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем строкової служби, а також нез’явлення його вчасно без поважних причин на службу у разі звільнення з частини, призначення або переведення, нез’явлення з відрядження, відпустки або з лікувального закладу тривалістю до трьох діб (ч. 1);
– самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем (крім строкової військової служби), а також військовозобов’язаним та резервістом під час проходження зборів, а також нез’явлення його вчасно без поважних причин на військову службу у разі призначення або переведення, нез’явлення з відрядження, відпустки або з лікувального закладу тривалістю до десяти діб (ч. 3);
– діяння, передбачені частинами першою або третьою цієї статті, вчинені в умовах особливого періоду (ч. 4).
Читайте також: Факт завершення строку дії контракту автоматично не позбавляє особу статусу діючого військовослужбовця
Як установив суд першої інстанції, обвинувачений, будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією у військовому званні солдат, проходячи військову службу у військовій частині, в умовах воєнного стану, без поважних причин, з мотивів небажання виконувати обов`язки військової служби та з метою тимчасово незаконно ухилитися від неї 28 вересня 2022 р. приблизно о 15:00 самовільно залишив місце несення служби та був незаконно відсутній до 11 жовтня 2022 р..
Отже, військовий самовільно залишив військову частину та був відсутній за місцем військової служби в умовах воєнного стану більше 10 діб, що не становить складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 172-11 КУпАП.
Таким чином Верховний Суд встановив, що свої висновки про доведеність його винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК (Самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем, а також нез’явлення його вчасно на службу без поважних причин, вчинені в бойовій обстановці, а так само ті самі дії тривалістю понад три доби (виділ. – ред.), вчинені в умовах воєнного стану), та правильність кваліфікації його дій за даною нормою кримінального закону суд першої інстанції зробив на підставі доказів, досліджених та оцінених у сукупності з дотриманням вимог кримінального процесуального закону, про що у судовому рішенні наведено докладні мотиви.
Підготував Леонід Лазебний
З іншими правовими позиціями Верховного Суду, яких вже налічується понад 16 000, можна ознайомитися в аналітично-правовій системі LEX.
