Судова практика
Шкода, заподіяна володільцю виключного права, може виражатися у втраті або зменшенні сукупності тих благ, що надає володільцю виключне володіння
27 вересня 2021 р. Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 570/2835/16-к відступив від позиції, сформульованої у постанові від 13 листопада 2018 р. у справі № 449/613/15-к.
Вироком районного суду, залишеним без змін апеляційним судом, особу засуджено за ч. 1 ст. 176 КК, ч. 2 ст. 176 КК, ч. 1 ст. 361 КК, ч. 1 ст. 361-1 КК за незаконне відтворенні та розповсюдження комп’ютерних програм, що завдало матеріальної шкоди в значному розмірі; у незаконне відтворення та розповсюдження комп`ютерних програм, що завдало матеріальної шкоди в значному розмірі, вчиненому повторно; несанкціоноване втручання в роботу автоматизованої системи, що призвело до порушення встановленого порядку маршрутизації, та розповсюдження шкідливих програм, призначених для несанкціонованого втручання в роботу автоматизованих систем.
Читайте також: Обман як спосіб шахрайства може бути вчинений і шляхом активної, і пасивної поведінки правопорушника
У касаційній скарзі засуджений зазначав, що його діями не було завдано жодної шкоди потерпілому – ДП, оскільки на момент інкримінованих йому дій комп’ютерна програма в продажу не перебувала і ціна на неї не була сформована. Розмір завданих збитків було встановлено на підставі висновку експертизи об’єктів інтелектуальної власності, при складанні якого експерт послався на приватні концепції науковців, які суперечать чинному законодавству та судовій практиці в цивільному судочинстві, де категорія упущеної вигоди застосовується в суто договірних відносинах. Суди належним чином не перевірили доводів сторони захисту щодо відсутності завданих збитків і, як наслідок, складу злочинів, передбачених ч. 1 ст. 176 та ч. 2 ст. 176 КК.
Верховний Суд вказав, що у постанові від 13 листопада 2018 р. у справі № 449/613/15-к Суд висловив позицію, що матеріальна шкода або матеріальні збитки, які визначають наявність складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 176 КК, не можуть визначатися на підставі розрахунку неотриманого прибутку, а мають встановлюватися на підставі прямої дійсної шкоди, завданої інкримінованими діями винної особи (п. 15 постанови).
Читайте також: Продаж приставок для несанкціонованого перегляду програм мовлення телевізійних каналів не є втручанням у роботу систем чи мереж
Особливістю об’єкту посягання у ст. 176 КК є те, що для володільця цих прав він становить благо, матеріальна форма якого не визначає його цінності. Благом для володільця виключного права на певний об’єкт, посягання на яке заборонене ст. 176 КК, є можливість розпоряджатися ним на свій розсуд, у тому числі отримувати дохід від його використання. Така можливість для володільця існує до того часу, поки існує виключне право володільця на певний об’єкт. Таким чином, порушення такого права полягає у руйнуванні його виключності, що знищує або принаймні знижує можливість для законного володільця об’єкту виключного права отримувати вигоди від такого володіння.
Отже, шкода, заподіяна володільцю виключного права порушенням його права, може виражатися у втраті або зменшенні сукупності тих благ, що володільцю надає виключне володіння. Такі вигоди можуть включати в себе певний дохід або прибуток, заради якого, власне, і створюється більшість об`єктів виключного права.
Читайте також: Карне електронне право Європи й України: порівняльний аналіз
Ураховуючи викладене, Верховний Суд відступив від позиції, сформульованої у справі № 449/613/15-к про те, що матеріальна шкода або матеріальні збитки, які визначають наявність складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 176 КК, не можуть визначатися на підставі розрахунку неотриманого прибутку, оскільки ця позиція не враховує особливості об`єкту посягання, передбаченого в цій статті.
Під час розгляду в суді першої інстанції сторона захисту не заперечувала самого факту несанкціонованого встановлення програмного забезпечення. Водночас захист наполягав на тому, що заявлена стороною обвинувачення сума спричиненої шкоди нічим не підтверджується, крім твердження компанії про таку ціну, що визначена лише внутрішнім документом компанії.
Водночас в основу висновку про завдання матеріальної шкоди в значному розмірі суди попередніх інстанцій поклали результати належно проведеної експертизи. У суді першої інстанції було допитано експерта, який підтримав свій висновок і пояснив, що за основу суми, зазначеної у висновку, він взяв ціну товару, вказану у прайс-листі. При складанні висновку експерт врахував, що контрафактна продукція витісняє з ринку ліцензійний продукт, а тому за основу слід брати ціну ліцензійного продукту, встановлену правовласником. Сторона захисту мала можливість і скористалась можливістю перехресного допиту експерта.
Ураховуючи, що права сторони захисту під час дослідження висновку експерта були дотримані та відсутні будь-які обставини, що ставили б під сумнів кваліфікацію експерта і методологію проведення експертизи, Верховний Суд погодився з висновком судів попередніх інстанцій.
Підготував Леонід Лазебний
