Connect with us

Судова практика

«Скасувати і зобов’язати» — одна процесуальна вимога

Євген МОРОЗОВ,
адвокат

Резолютивна частина позовної заяви «про скасування/визнання нечинним та зобов’язання прийняти рішення/утриматися від вчинення дій» є однією процесуальною вимогою й оплачується одним судовим збором.

Дванадцятого листопада Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в рамках справи № 640/21330/18, адміністративне провадження № К/9901/28031/19 (ЄДРСРУ № 85613193) досліджував питання щодо особливостей сплати судового збору при «об’єднанні» декількох вимог немайнового характеру, а саме: «скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення» та «зобов’язати прийняти рішення, вчинити дії або утриматися від їх вчинення» тощо.

Спершу необхідно вказати, що про необхідність дослідження суті заявлених позовних вимог, які обкладаються судовим збором, а не лише врахування їх кількості, зазначено в правовому висновку, викладеному в постанові Верховного Суду України № 21-3944а16 від 14 березня 2017 року, який є аналогічним нижчезазначеному.

Системний аналіз частини першої статті 6 Закону «Про судовий збір», частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України дає підстави для висновку, що вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумова для застосування інших способів захисту порушеного права (скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення, зобов’язати прийняти рішення, вчинити дії або утриматися від їх вчинення тощо) як наслідків протиправності акта, дії чи бездіяльності є однією вимогою.

Висновок

Процесуальна вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумова для застосування інших способів захисту порушеного права (скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення, зобов’язати прийняти рішення, вчинити дії або утриматися від їх вчинення тощо) як наслідків протиправності акта, дії чи бездіяльності є однією вимогою, а отже, оплачується судовим збором як за одну вимогу немайнового/майнового характеру.

Джерело: Юридичний вісник України

Судова практика

Ухвала слідчого судді про передачу арештованого майна в управління АРМА оскарженню не підлягає

21 липня 2020 р. Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 757/52393/19-к залишив без задоволення касаційну скаргу адвоката, який оскаржував ухвалу слідчого про визначення порядку зберігання речових доказів у кримінальному провадженні, на яке накладено арешт, шляхом передачі в управління АРМА.

Ухвалою слідчого судді районного суду задоволено клопотання прокурора – передано в управління за договором Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, об`єкт нерухомого майна – будівлю диспетчерської, що належить ТОВ.

Ухвалою судді апеляційного суду відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою адвоката в інтересах ТОВ на ухвалу слідчого судді з тих підстав, що вказане судове рішення в апеляційному порядку не оскаржується.

У касаційній скарзі адвокат наполягав, що суд апеляційної інстанції безпідставно відмовив у відкритті апеляційного провадження за його апеляційною скаргою, оскільки передача майна в управління є складовою або похідною частиною арешту майна у кримінальному провадженні, а тому ухвала про визначення порядку зберігання речових доказів також підлягає апеляційному оскарженню відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 309 КПК України.

Верховний Суд на підставі системного аналізу ч. 2 ст. 84, ч. 6 ст. 100, ст.ст. 307, 309 КПК дійшов висновку, що визначення порядку зберігання речових доказів у кримінальному провадженні шляхом передачі в управління АРМА здійснюється у спеціальний спосіб, зокрема, за рішенням слідчого судді. Тому ухвала слідчого судді про визначення порядку зберігання речових доказів у кримінальному провадженні шляхом передачі в управління АРМА, яке є речовим доказом у цьому кримінальному провадженні і на яке накладено арешт, оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.

Саме такий висновок зробила ОП ККС ВС 27 січня 2020 р. у провадженні № 51-620кмо19 (справа № 758/16546/18).

Доводи представника заявника про те, що неможливість оскарження власниками арештованого майна ухвали слідчого судді про визначення порядку зберігання речових доказів у кримінальному провадженні шляхом передачі в управління АРМА потягне порушення прав цих осіб Верховний Суд визнав безпідставними, оскільки кримінальним процесуальним законом передбачено право підозрюваного або власника майна звернутися з клопотанням про скасування арешту майна або про зміну порядку зберігання речових доказів у кримінальному провадженні.

Підготував Леонід Лазебний

Повний текст рішення

Читати далі

Судова практика

Відсутність однієї сторінки в наданій засудженому копії ухвали суду не є підставою для зміни чи скасування рішення

15 липня 2020 р. Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 243/8249/17 залишив без задоволення касаційну скаргу засудженого, який міг звернутися з клопотанням про повторну видачу йому належної копії судового рішення, але не зробив цього.

Вироком міськрайонного суду, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду, особу визнано винуватою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК, та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 12 років.

У касаційній скарзі засуджений посилався на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просив скасувати ухвалені щодо нього судові рішення і закрити кримінальне провадження у зв`язку з відсутністю в його діях складу злочину, зазначав, що в копії ухвали апеляційного суду, врученої йому до відома, була відсутня третя сторінка.

Верховний Суд, перевіривши долучену до касаційної скарги копію цієї ухвали, а також матеріали судової справи, встановив, що оригінал повного тексту ухвали міститься в судовій справі та складається з восьми сторінок, де, зокрема, є і третя сторінка. Водночас у направленій засудженому копії цієї ухвали дійсно відсутня третя сторінка.

Отже, очевидно, що під час виготовлення копії ухвали працівником суду було допущено технічну помилку, в результаті якої одну з восьми сторінок не було долучено до їх загальної кількості, які надалі було сформовано, підшито, завірено та направлено засудженому, що безумовно є порушенням, однак таким, що відповідно до ст. 438 КПК не може бути підставою для зміни чи скасування судового рішення.

Крім того, засуджений після отримання такої ухвали, де була відсутня одна з її сторінок, міг звернутися з клопотанням про повторну видачу йому належної копії судового рішення, проте цього не зробив. Також після постановлення ухвали апеляційного суду засуджений неодноразово ознайомлювався з матеріалами судової справи щодо нього, зокрема, і з оскаржуваною ухвалою апеляційного суду, про що свідчить його розписка, де він вказує про ознайомлення з матеріалами справи в повному обсязі.

Підготував Леонід Лазебний

Повний текст рішення

Читати далі

Судова практика

Спрощена процедура судового розгляду не застосовується, якщо хоч одна з обставин заперечується учасниками кримінального провадження

2 липня 2020 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного кримінального суду у справі № 711/10326/18 залишив без задоволення касаційну скаргу захисника, вказавши, що суд першої інстанції вжив усіх необхідних заходів для того, щоб переконатися в правильності розуміння обвинуваченим змісту тих обставин, щодо яких було визнано недоцільним дослідження доказів.

Вироком районного суду, залишеним без змін апеляційним судом, особу визнано винуватою у вчиненні кримінальних правопорушень та призначено покарання у виді позбавлення волі за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 296 КК України.

У касаційній скарзі захисник зазначав, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про проведення судом першої інстанції належних роз`яснень щодо порядку та наслідків розгляду справи згідно з нормами ст. 349 КПК України за відсутності в матеріалах провадження належним чином оформленої розписки засудженого, а на звукозаписі судового засідання взагалі відсутня відповідь останнього щодо зрозумілості в повному обсязі наслідків судового розгляду в спрощеному порядку.

Верховний Суд на підставі аналізу положень ч. 3 ст. 349 КПК зазначив, що якщо принаймні одна з обставин, яка підлягає доказуванню у кримінальному провадженні, заперечується стороною, спрощену процедуру судового розгляду застосовано бути не може.

За змістом даних, які містяться на CD-диску із записом архівної копії фонограми судового засідання, який ВС додатково витребував із суду першої інстанції в рамках розгляду цього провадження, та даних журналу судового засідання встановлено, що судом першої інстанції при визначенні обсягу доказів, які підлягають дослідженню, згідно з положеннями ст. 349 КПК, на обговорення учасників судового провадження ставилося питання щодо визнання недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, на що обвинувачений та його захисник вказаний порядок підтримали, проти проведення такого порядку судового розгляду провадження не заперечували.

Також судом було роз’яснено учасникам судового провадження, в тому числі обвинуваченому, процесуальні наслідки дослідження такого обсягу доказів та з’ясовано головуючим, чи правильно вони розуміють зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позицій, на що засуджений відповідав згодою, а саме що йому «все зрозуміло, вину повністю визнаю», тому добровільність його позиції у суду не викликала сумнівів. На переконання суду, обвинувачений правильно зрозумів наслідки. Після пропозиції головуючого надати показання першим обвинуваченого допитував прокурор, на запитання якого засуджений надавав змістовні відповіді та пояснення щодо обставин вчинення інкримінованих йому злочинів, зокрема щодо часу, місця, способу їх вчинення.

Таким чином, суд першої інстанції вжив усіх необхідних заходів для того, щоб переконатися в правильності розуміння обвинуваченим змісту тих обставин, щодо яких було визнано недоцільним дослідження доказів та які він буде позбавлений права оскаржити в апеляційному порядку.

Отже Верховний Суд вирішив, що суд апеляційної інстанції детально перевірив вказані доводи, повною мірою їх спростувавши в судовому рішенні. Апеляційний розгляд проведено відповідно до вимог кримінального процесуального закону.

Підготував Леонід Лазебний

Повний текст рішення

Читати далі

Новини на емейл

Правові новини від LexInform.

Один раз на день. Найактуальніше.

Facebook

TWITTER

Календар юриста

В тренді

Telegram