Спір між фізичними особами та юридичною особою з приводу права володіння, користування та розпорядження майном, що перебуває у спільній частковій власності, підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства

26 червня 2019 р. Велика Палата Верховного Суду розглянула касаційну скаргу у справі № 2-448/2008 за позовом фізичних осіб до Сільськогосподарського виробничого кооперативу (далі – СВК) «Владичень» про виділення майнових паїв.

За матеріалами справи, колишнім  членам Колективного сільськогосподарського підприємства (далі – КСП) «Владичень», а також як спадкоємцям колишніх членів КСП «Владичень», на праві власності належать права на майнові паї на загальну суму 96 791, 61 грн. Всі позивачі вийшли зі складу членів КСП «Владичень» та не є членами СВК «Владичень». Усі позивачі об`єдналися для ведення спільної господарської діяльності та уклали договір про спільне володіння, користування та розпорядження майном.

СВК «Владичень» в добровільному порядку не виділив їм як колишнім членам та спадкоємцям членів КСП «Владичень» майнові паї в натуральному вигляді відповідно до структури пайового фонду.

Справа розглядалася судами першої та апеляційної інстанцій неодноразово.

Останнім рішенням Болградського районного суду Одеської області від 2 вересня 2008 р. позов задоволено частково. Зобов`язано СВК «Владичень» Белградського району Одеської області виділити позивачам майна в натуральному вигляді на суму 44 677,97 грн. Зобов`язано позивачів обладнати огорожу навколо складу № 1 для зберігання зерна, розташованого на території току СВК «Владичень», а також під`їзд та ворота до нього. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції вмотивовано тим, що позивачам як колишнім членам та спадкоємцям колишніх членів КСП «Владичень», які об`єдналися для ведення спільної господарської діяльності підлягає виділенню майно згідно із списком, затвердженим рішенням комісії з майнових відносин СВК «Владичень» від 15 травня 2008 р., відповідно до структури пайового фонду у натуральному вигляді за цінами, які зафіксовані у переліку уточнених основних засобів, що підлягають паюванню станом на 1 квітня 2000 р. та з урахуванням суми дебіторської заборгованості.

Рішенням Болградського районного суду Одеської області від 5 квітня 2017 р. частково відновлено втрачене (знищене) судове провадження в указаній цивільній справі, а саме в частині рішення Болградського районного суду Одеської області від 2 вересня 2008 р. та ухвали Апеляційного суду Одеської області від 16 грудня 2008 р.

Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 22 червня 2017 року апеляційну скаргу представника одного з позивачів відхилено, рішення Болградського районного суду Одеської області від 2 вересня 2008 р. залишено без змін з підстав відсутності доказів незаконності рішення суду першої інстанції та непідтвердження обставин зазначених в апеляційній скарзі.

Касаційну скаргу одного з позивачів мотивована тим, що оскаржуваними судовими рішеннями порушено його права, та права інших понад 600 власників цілісного майнового комплексу, які у порушення норм процесуального права не були залучені до участі у цій справі. А крім того,  суди попередніх інстанцій не врахували, що СВК «Владичень» не є власником цілісного майнового комплексу, не має частки у цілісному майновому комплексі, не є його співвласником, отже не може бути відповідачем у справі. Всі позивачі об`єдналися для ведення спільної господарської діяльності та уклали відповідний договір. Тобто об`єднання позивачів створює юридичну особу, а позов пред`явлений юридичною особою до іншої юридичної особи має розглядатися у господарському суді та не підлягає розгляду загальним судом в порядку Цивільного процесуального кодексу України.

Велика Палата зазначила, що на час звернення з позовом до суду (жовтень 2008 р.) у порядку цивільного судочинства підлягали розгляду справи, що виникали з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою, яка не є господарським товариством, та її учасниками, у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, якщо стороною у спорі є фізична особа.

Аналогічна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12 вересня 2018 р. у справі № 478/2192/13-ц (провадження № 14-273цс18).

Власники майнових паїв були співвласниками пайового фонду колективного сільськогосподарського підприємства володіли, користувалися та розпоряджалися цим майном на праві спільної часткової власності, що саме по собі не свідчить про створення ними окремої юридичної особи. Оскільки спір виник між фізичними особами – співвласниками майнових паїв, у складі пайового фонду колишнього колективного сільськогосподарського підприємства, яким користується СВК «Владичень», – це спір, що виник між фізичними особами та юридичною особою з приводу права володіння, користування та розпорядження майном, що перебуває у спільній частковій власності фізичних осіб.

Велика Палата дійшла висновку, що суди попередніх інстанцій правильно застосували норми процесуального права – як ст. 15 ЦПК України, так і ст. 12 ГПК України у редакціях, чинних на час подання позову, з огляду на суб`єктний склад сторін та зміст правовідносин.

Судами встановлено, що рішенням комісії з майнових відносин СВК «Владичень» від 15 травня 2008 р. з врахуванням цілісності майнового комплексу та виробничих інтересів цього кооперативу затверджено список майна, яке підлягало виділенню позивачам відповідно до структури його пайового фонду.

Тобто частина співвласників майнових паїв у пайового фонді реорганізованого КСП «Владичень» зорганізувалися у групу та заявили як фізичні особи – власники майнових паїв вимогу про виділення їм у натурі майна на сукупність їхніх майнових паїв, у спільну власність. При цьому жодним нормативним актом не передбачалося, що вказана група власників повинна створювати юридичну особу для отримання майна в натурі.

Суд першої інстанції, встановивши, що позивачам як членам та спадкоємцям членів колишнього КСП «Владичень» рішенням комісії з майнових відносин СВК «Владичень» затверджено список майна, яке підлягає виділенню із майна колишнього КСП «Владичень», однак відповідач відмовляється в добровільному порядку від передачі їм цього майна в натуральному вигляді, на виконання положень ст. 9 Закону № 2114-XII, зробив законний і обґрунтований висновок про задоволення позову.

Апеляційний суд, за відсутності доказів на підтвердження наведеним у апеляційній скарзі доводам, що СВК «Владичень» не є співвласником цілісного майнового комплексу, частиною якого є і оспорюване майно, та не є правонаступником останнього, обґрунтовано залишив рішення суду першої інстанції без змін.

Підготував Леонід Лазебний

Повний текст рішення

Поділитися

Твітнути