Судова практика
Спір між органом місцевого самоврядування та господарським товариством про розірвання договору оренди земельної ділянки підлягає розгляду в порядку господарського судочинства
Розірвання договору оренди земельної ділянки комунальної власності з підстав необхідності надання її для суспільних потреб не є вилученням або примусовим відчуженням майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності.
6 лютого 2019 р. Велика Палата Верховного Суду розглянула у справі № 911/1357/18 касаційну скаргу ТОВ «Валентина і Анатолій» на постанову Київського апеляційного господарського суду від 25 вересня 2018 р. за позовом Чабанівської селищної ради Києво – Святошинського району Київської області до ТОВ «Валентина і Анатолій» про розірвання договору оренди земельної ділянки комунальної власності у зв’язку з необхідністю надання її для суспільних потреб.
У липні 2018 р. Рада звернулася до господарського суду з позовом до ТОВ «Валентина і Анатолій» про розірвання договору оренди земельної ділянки з підстав прийняття Радою рішення про використання земельної ділянки для задоволення суспільних потреб, а також про зобов’язання відповідача передати спірну земельну ділянку у належному стані, придатному для її використання відповідно до цільового призначення.
Позивач обґрунтовував вимоги положеннями ч. 1 ст. 122 ЗК України, ст. 32-1 Закону України від 6 жовтня 1998 р. № 161-XIV «Про оренду землі», п. 6 ч. 1 ст. 1 та п. 7 ч. 1 ст. 7 Закону України від 17 листопада 2009 року № 1559-VI «Про відчуження земельних ділянок, інших об’єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності».
Господарський суд Київської області відмовив у відкритті провадження, вмотивувавши рішення тим, що справа підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 19 КАС України, яким унормовано, що спори щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності є публічно-правовими та на них поширюється юрисдикція адміністративних судів.
Київський апеляційний господарський суд скасував ухвалу суду першої інстанції, зазначивши, що спір органу місцевого самоврядування та суб’єкта господарювання – юридичної особи, в якому орган місцевого самоврядування звернувся до суду з позовною заявою про розірвання договору оренди земельної ділянки, не вважається публічно-правовим у розумінні положень КАС України і підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.
Позивач у своїй касаційній скарзі просив скасувати постанову апеляційного суду з підстав порушення правил суб’єктної юрисдикції, оскільки вважав, що правовідносини, які виникли у цій справі, обумовлені вилученням земельної ділянки для суспільних потреб з мотивів суспільної необхідності, і відповідно до положення п. 6 ч. 1 ст. 20 ГПК України такий спір є винятком з переліку справ, що відносяться до юрисдикції господарських судів.
За результатами розгляду Велика Палата зазначила, що за п. «б» ч. 1 ст. 141 ЗК України вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом, є однією з підстав припинення права користування земельною ділянкою; порядок вилучення земельних ділянок унормовано ст. 149 ЗК України.
Водночас за ч.ч. 1–6 ст. 32-1 Закону України від 6 жовтня 1998 р. № 161-XIV «Про оренду землі» договір оренди земельної ділянки державної чи комунальної власності може бути розірваний у разі прийняття рішення про використання земельної ділянки для розміщення об’єктів, визначених ч. 1 ст. 7 Закону України від 17 листопада 2009 р. № 1559-VI «Про відчуження земельних ділянок, інших об’єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності».
Вимога про розірвання договору оренди може бути пред’явлена органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, уповноваженими надавати земельні ділянки для суспільних потреб відповідно до ст. 122 ЗК України, а також однією із сторін цього договору.
Розірвання договору оренди земельної ділянки в порядку, визначеному цією статтею, допускається у разі, якщо об’єкти, які передбачається розмістити на земельній ділянці, неможливо розмістити на іншій земельній ділянці або якщо розміщення таких об’єктів на інших земельних ділянках завдасть значних матеріальних збитків або спричинить негативні екологічні наслідки для відповідної територіальної громади, суспільства чи держави в цілому.
З урахуванням наведеного, Велика Палата зробила висновок, що спір про розірвання договору оренди земельної ділянки комунальної власності з підстав необхідності надання її для суспільних потреб не є спором щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності.
Водночас, положення ст. 32-1 Закону України «Про оренду землі» відповідає положенням ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України, згідно з якими договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору іншою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Справа у спорі про розірвання господарського договору, сторонами якого є сторони цього договору, за відсутності законодавчих приписів про розгляд цієї справи судом іншої юрисдикції має розглядатися в порядку господарського судочинства.
Підготував Леонід Лазебний
