Судова практика
Спір щодо податкового обов’язку платника податків – господарського товариства не є рішенням про права, законний інтерес чи обов’язок його засновника
23 листопада 2020 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 826/3508/17 залишив без задоволення касаційну акціонера господарського товариства, який не був учасником справи про правомірність податкового повідомлення-рішення щодо товариства.
Акціонерне товариство звернулося до суду з позовом до ДПІ, в якому просило визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення.
Рішенням Окружного адміністративного суду у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, ТОВ подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати це рішення та прийняти нове про задоволення позову АТ.
Ухвалою апеляційного суду апеляційне провадження за зазначеною апеляційною скаргою закрито на підставі п. 3 ч. 1 ст. 305 КАС України. Суд дійшов висновку, що особа має право на апеляційне оскарження виключно, якщо така особа була учасником справи або суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов’язки; мотивувальна та резолютивна частини рішення суду першої інстанції не містили висновку про права й обов’язки акціонера, а доводи останнього, що рішення суду безпосередньо вплинуло на його інтереси як акціонера, були необґрунтованими.
У касаційній скарзі ТОВ зазначало, що є акціонером АТ (володіє 1902800 акцій, що становить 9,9895% від загальної кількості усіх акцій позивача) і накладення штрафу на АТ згідно з податковим повідомленням-рішенням створює негативні майнові наслідки для ТОВ, завдає шкоди його правам та законним інтересам, оскільки безпосередньо впливає на його доходи як акціонера.
Верховний Суд вказав, що рішення суду, яким був вирішений спір щодо податкового обов’язку платника податків – господарського товариства, не є рішенням про права, законний інтерес чи обов’язок засновника (засновників) товариства з огляду на визначений Конституцією України (ст. 67) і ПК України (ст.ст. 36, 38, п. 87.7 ст. 87) персоніфікований характер податкового обов’язку, якщо тільки в самому рішенні прямо не зроблений такий висновок.
Оскільки акціонер не є учасником (суб’єктом) правовідносин щодо збільшення суми грошового зобов’язання згідно з оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, а прийняте за наслідками його перегляду в судовому порядку рішення суду першої інстанції не містило прямого висновку про права (та/або обов’язки) компанії, позивач не має права на апеляційне оскарження зазначеного рішення.
Акціонер (учасник) господарського товариства, який відповідно до ч. 1 ст. 293 КАС України не був учасником справи, предметом спору в якій є правомірність податкового повідомлення-рішення про визначення суми грошових (податкових) зобов’язань господарському товариству, не має права на апеляційне оскарження судового рішення, ухваленого в цій справі, якщо тільки в рішенні суд не зробив прямого висновку про його права, інтереси та обов’язки.
Отже ВС визнав висновок суду апеляційної інстанції про відсутність правових підстав для перегляду рішення суду першої інстанції за апеляційною скаргою таким, що відповідає правильному застосуванню норми ч. 1 ст. 293 КАС України з огляду на відсутність вирішення судом першої інстанції питання про права, інтереси та (або) обов’язки кінцевого бенефіціарного власника, оскільки така особа не є суб’єктом оскарження в розумінні цієї норми.
Підготував Леонід Лазебний
