Судова практика
Стягнення витрат на оплату правової допомоги в адміністративній справі у порядку господарського судочинства не передбачено
1 червня 2020 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 910/12945/19 залишив без задоволення касаційну скаргу, оскільки не знайшов правових підстав для ототожнення витрат на правову допомогу зі шкодою (збитками).
ТОВ звернулося до суду з позовом до Офісу великих платників податків Державної податкової служби і Державної казначейської служби України про стягнення з Державного бюджету України шкоди (збитків), завданої внаслідок неправомірних дій Офісу ВПП ДФС, в сумі 94 167,00 грн документально підтверджених витрат ТОВ на оплату послуг адвокатського об`єднання (згідно з договором про надання правової допомоги) з оскарження у судовому порядку (адміністративна справа) рішення комісії Офісу ВПП ДФС.
Рішенням господарського суду, залишеним без змін апеляційним судом, у задоволенні позову відмовлено, оскільки позивач ототожнив розмір майнової шкоди із витратами на оплату правової допомоги, наданої за договором під час розгляду адміністративної справи та під час виконання рішення адміністративного суду.
У касаційній скарзі позивач зазначав, що заявив вимоги про відшкодування не сум витрат на оплату правової допомоги, стягнення якої відбувається в межах процесуального кодексу за результатами розгляду справи, а саме реальних збитків, понесених позивачем, пов`язаних із наданням правової допомоги щодо оскарження у судовому порядку рішень комісії Офісу ВПП ДФС, які визнані протиправними та скасовані.
Верховний Суд зазначив, що за змістом ст. 22 ЦК України, яку позивач визначив підставою позову, збитками визнаються витрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у виді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. Позивача, який звернувся до суду про з позовом стягнення шкоди на підставі ст. 1173 ЦК України, має довести наявність цих умов.
Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права (ч. 3 ст. 27 цього Закону).
У ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару, підстави для зміни його розміру, порядок сплати, умови повернення тощо визначаються у договорі про надання правової допомоги.
Водночас, процесуальним законодавством встановлено види судових витрат, порядок їх розподілу тощо.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правову допомогу.
Згідно зі ст. 143 КАС України питання щодо судових витрат вирішується адміністративним судом у рішенні, постанові або ухвалі.
За змістом зазначених норм за своєю правовою природою витрати на правову допомогу, що ґрунтуються на договірних відносинах, можуть бути відшкодовані виключно у спосіб, передбачений процесуальним законодавством.
Їх не можна визнати збитками чи шкодою у розумінні положень цивільного законодавства України й вони не можуть бути стягнуті за позовною вимогою в іншому провадженні.
Законодавством не передбачено можливості стягнення витрат на оплату правової допомоги в адміністративній справі у порядку господарського судочинства, як і немає правових підстав для ототожнення витрат на правову допомогу і шкоди (збитків) у розумінні положень чинного законодавства.
Аналогічний висновок викладено у постанові ВС від 19 вересня 2019 р. у справі № 925/245/19.
Підготував Леонід Лазебний
