Судова практика
Судове рішення про визнання права власності на об’єкт спільної часткової власності кількох співвласників за спадкоємцем одного з них позбавляє права на частку інших співвласників
23 травня 2024 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 472/1176/19 задовольнив касаційну скаргу спадкоємиці співвласника, за апеляційною скаргою якої було закрито апеляційне провадження.
Спадкоємиця одного із співвласників звернулася з позовом до селищної ради про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування, посилаючись на те, що невідповідність вимогам законодавства правовстановлюючого документу на частину домоволодіння позбавляє її можливості отримати свідоцтво про право на його спадкування.
Рішенням районного суду позов задоволено частково.
Апеляційним судом провадження за апеляційною скаргою спадкоємиці іншого співвласника закрито з тих мотивів, що матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували її право на частку у майні, право власності на яке визнано за позивачкою та суд першої інстанції не вирішував в оскаржуваному рішенні питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов’язки.
Читайте також: Продавець частки спільної часткової власності може на власний розсуд обирати покупця серед інших співвласників
Розглянувши касаційну скаргу спадкоємиці співвласника, Верховний Суд нагадав, що спільна часткова власність є специфічною конструкцією, оскільки, існує: (а) множинність суб’єктів. Для права власності характерна наявність одного суб’єкта, якому належить відповідне майно (наприклад, один будинок – один власник). Навпаки, спільна часткова власність завжди відзначається множинністю суб’єктів (наприклад, один будинок – два співвласники); (б) єдність об’єкта.
Декільком учасникам спільної часткової власності завжди належить певна сукупність майна. Частка в праві спільної часткової власності, що належить кожному з співвласників, виступає не як частина речі й не як право на частину речі, а як частина права на всю річ як єдине ціле. Тобто право спільної часткової власності поширюється на все спільне майно, а частка в праві спільної часткової власності не стосується частки майна (див. постанову Верховного Суду у складі Об’єднаної палати Касаційного цивільного суду від 6 листопада 2023 р. у справі № 707/2516/18, постанову Верховного Суду у складі Об’єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 р. у справі № 463/13099/21).
Читайте також: Не допускається виділ частки у спірному майні, що належить на праві спільної часткової власності двом співвласникам, лише одному з них
Позов про визнання права на частку в праві спільної часткової власності не є вимогою про поділ майна в натурі. Тому при визнанні права на частку не здійснюється вказівка, які саме об’єкти в натурі відповідають частці в праві спільної часткової власності (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 вересня 2020 р. у справі № 344/5437/17).
На рівні ЦК України законодавець не передбачив такої конструкції як визнання права власності на об’єкт, який належить на праві спільної часткової власності декільком співвласникам, спадкоємцем одного із співвласників, що зумовлює припинення правового режиму спільної часткової власності для інших співвласників.
Визнання права власності як приватно-правова категорія покликана забезпечити визначеність в приватних відносинах, захист прав та інтересів. Однак, ініціювання спору про визнання права власності не для захисту прав та інтересів є недопустимим. Визнання права власності на об’єкт, який належить на праві спільної часткової власності декільком співвласникам, тільки за спадкоємцем одного із співвласників по суті використовується для позбавлення права на частку в праві спільної часткової власності інших співвласників чи їх спадкоємців. В такому разі відбувається використання конструкції визнання права власності не для захисту прав та інтересів і судове рішення стосується прав та/або інтересів інших співвласників чи їх спадкоємців.
В цій справі апеляційний суд не перевірив доводи апеляційної скарги та зробив неправильний висновок про закриття апеляційного провадження.
Отже, Верховний Суд ухвалу апеляційного суду скасував та передав справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Підготував Леонід Лазебний
З іншими правовими позиціями Верховного Суду, яких вже налічується понад 16 000, можна ознайомитися в аналітично-правовій системі LEX.
