Судовий збір у справах захисту прав споживачів

Відмежування справ про захист прав споживачів від інших категорій цивільних справ впливає на обов’язок позивача сплатити судовий збір.

Споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов’язані з порушенням їх прав (ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів»). Як відомо, Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» набрав чинності п’ять років тому — 1 вересня 2015 року.

До цього часу п. 7 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» містив норму, що від сплати судового збору звільняються державні органи, підприємства, установи, організації, громадські організації та громадяни, які звернулися у випадках, передбачених законодавством, із заявами до суду щодо захисту прав та інтересів інших осіб, а також споживачі — за позовами, що пов’язані з порушенням їхніх прав.

Із 1 вересня 2015 року Закон України «Про судовий збір» уже не містить норму про те, що від сплати судового збору звільняються споживачі — за позовами, що пов’язані з порушенням їхніх прав. Є приклади судових рішень, коли суд першої інстанції залишає позовну заяву споживача без розгляду у зв’язку з несплатою судового збору (URL: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/57654045), а суд апеляційної інстанції не погоджується з таким рішенням суду першої інстанції та звільняє споживача від сплати судового збору (URL: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/59633844).

Ще один приклад, коли суд першої інстанції залишив позов споживача без розгляду (URL: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/57654041), а суд апеляційної інстанції звільнив споживача від сплати судового збору та направив справу на розгляд до суду першої інстанції (URL: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/57478762), через що ухвала суду апеляційної інстанції не підлягала розгляду судом касаційної інстанції як така, що не перешкоджає подальшому розгляду справи (URL: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/63963057).

При задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди (ч. 2 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів»). Споживачем заявлено вимогу — про стягнення з відповідача на його користь моральної шкоди, тому суд першої інстанції пропонував заявнику сплатити судовий збір або відмовитися від вимог щодо стягнення моральної шкоди (URL: http://reyestr.court.gov.ua/Review/67641182), позивач відмовився від позовних вимог про стягнення моральної шкоди та подав виправлену позовну заяву, яку суд першої інстанції прийняв до розгляду (URL: http://reyestr.court.gov.ua/Review/74806975).

Є приклади, коли споживач заявив вимогу про стягнення моральної шкоди, а суд першої інстанції прийняв позов до розгляду без сплати споживачем судового збору (URL: http://reyestr.court.gov.ua/Review/72902853).

Відповідно до Постанови Верховного Суду України від 21 березня 2018 року, у ст. 5 Закону України «Про судовий збір» визначено перелік пільг щодо сплати судового збору, проте системний і комплексний аналіз зазначеного закону і ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» дає правові підстави зробити висновок про те, що сама по собі відсутність такої категорії осіб у переліку осіб, які мають пільги щодо сплати судового збору, встановленому ст. 5 Закону України «Про судовий збір», не може безумовно означати те, що споживачі такої пільги не мають, оскільки така пільга встановлена спеціальним законом, який гарантує реалізацію та захист прав споживачів (URL: http://reyestr.court.gov.ua/Review/73054749).

Разом із тим відмежування справ про захист прав споживачів від інших категорій цивільних справ впливає на обов’язок сплатити судовий збір позивачем і вирішується окремо в кожному випадку залежно від обставин справи на розсуд суду.

Геннадій АНАСТАСОВ,
адвокат

Джерело: Юридичний вісник України

Поділитися

Твітнути