Судова практика
Таємне викрадення чужого майна з транспортного засобу переростає у відкрите у разі спрацювання сигналізації, на яке повинні були зреагувати інші особи
10 вересня 2020 р. Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 569/19032/17 відмовив у задоволенні касаційної скарги захисника, який доводив, що його підзахисний вчиняв крадіжку, а не грабіж
Вироком місцевого суду, залишеним без змін апеляційним судом, обвинуваченого засуджено за ч. 2 ст. 186 КК України за те, що він, скориставшись відсутністю спостереження за ним з боку сторонніх осіб, повторно, шляхом розбиття скла дверцят автомобіля, викрав із заднього сидіння сумку потерпілого з майном. Будучи поміченим потерпілим та свідком, продовжив свої дії з метою заволодіння майном та зник з місця вчинення злочину з викраденим.
У касаційній скарзі захисник зазначав, що висновки суду про те, що засуджений знав, що його дії були виявлені іншими особами, не ґрунтуються на матеріалах справи. Засуджений вважав, що вчиняє саме крадіжку, а тому кваліфікація його дій як грабіж є невірною. Чинний КК України визначає крадіжку як таємне викрадення чужого майна. Натомість грабіж відповідно до ст. 186 зазначеного Кодексу – це відкрите викрадення чужого майна. Тобто ці склади злочинів відрізняються за способом їх вчинення.
Проаналізувавши ознаки таємного та відкритого способів викрадення чужого майна, Верховний Суд відзначив, що розрізняючи крадіжку та грабіж, слід виходити зі спрямованості умислу винної особи та даних про те, чи усвідомлював потерпілий або інші особи характер вчинюваних винною особою дій.
У вказаній ситуації, за висновком Верховного Суду, мало місце переростання таємного викрадення чужого майна у відкрите, про що свідчать спосіб та форма заволодіння сумкою, розбиття скла дверцят автомобіля, спрацювання сигналізації, на яку повинні були зреагувати як його власник, так і особи, які перебували поруч, що усвідомлював винний, а також його намагання зникнути з викраденим майном, що було правильно розцінене судом першої інстанції як переростання таємного викрадення майна у відкрите.
Окрім того, Верховний Суд відзначив, що сигналізація призначена відлякати злодія і попередити власника про спробу відкриття або викрадення авто. Виконавцями охоронних функцій автосигналізації є сирена і габаритні вогні, які мають найсильніший ефект відлякування. При цьому сирена привертає увагу осіб, які перебувають поруч із авто, та сповіщає їх про можливий доступ до нього сторонніх осіб.
Тобто особа усвідомлювала, що наявність автосигналізації, яка спрацює внаслідок пошкодження вікна автомобіля, у світлу пору дня в людному місці обов’язково приверне увагу оточуючих до його протиправних дій. Враховуючи наведені факти, не можна стверджувати про те, що фігурант не усвідомлювала, що його дії були помічені іншими особами. Крім того, він після спрацювання сигналізації та криків потерпілого обернувся, однак продовжив свої дії та зник з місця події.
Отже, суд першої інстанції вірно кваліфікував дії особи як відкрите викрадення чужого майна.
Підготував Леонід Лазебний
