Судова практика
Той з подружжя, що не був стороною кредитного договору, після розірвання шлюбу має право на компенсацію половини сплаченого, а не на частку вартості придбаної за договором нерухомості
12 червня 2023 р. Верховний Суд у складі Об’єднаної палати Касаційного цивільного суду у справі № 712/8602/19 не знайшов підстав для відступу від висновку щодо застосування ст.ст. 60, 69 СК України, ст.ст. 179, 190 ЦК України у подібних правовідносинах, викладеному в постановах Верховного Суду від 3 липня 2019 р. у справі № 554/14662/15-ц та від 27 жовтня 2021 р. у справі № 341/2539/13, щодо можливості стягнення на користь одного з подружжя сум, сплачених за кредитним зобов’язанням іншого з подружжя під час шлюбу.
Особа звернулась до суду з позовом до колишнього чоловіка про визнання майна спільним сумісним майном подружжя та його розподіл.
Рішенням районного суду, залишеним без змін апеляційним судом, позов задоволено частково, визнано об’єктом права спільної сумісної власності подружжя гараж та стягнуто з відповідача на користь позивачки грошову компенсацію за інше майно.
Суди дійшли висновку, що спірна квартира є особистою власністю відповідача, оскільки набута ним у власність до укладення шлюбу та за кошти, отримані відповідачем за кредитним договором, за яким у позивачки не виникло жодних зобов’язань. Частину коштів для погашення особистих зобов’язань відповідача за кредитним договором було сплачено в період шлюбу за рахунок спільних коштів подружжя, тому позивачка має право на відшкодування частини сплачених спільних коштів подружжя.
Переглядаючи справу за касаційною скаргою відповідача, Верховний Суд вказав, що конструкція ст. 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, набуте в період шлюбу. Разом із тим, ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об’єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Зазначене узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 р. у справі № 6-843цс17 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 р. у справі № 372/504/17-ц.
Читайте також: Факт придбання спірного майна у період шлюбу є безумовною підставою для віднесення його до спільної сумісної власності подружжя
Відповідно до ч. 1 ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
При поділі майна враховуються борги подружжя та правовідносини за зобов’язаннями, що виникли в інтересах сім’ї (ч. 4 ст. 65 СК України).
Договір, укладений одним із подружжя, створює обов’язки для другого з подружжя в разі, якщо його укладено в інтересах сім’ї, а одержане за цим договором майно фактично використано на задоволення потреб сім’ї.
Водночас відповідно до п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 57 СК України особистою приватною власністю чоловіка, дружини є майно, набуте нею, ним до шлюбу; набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.
У цій справі суд установив, що подружжя у період шлюбу погасило спільні кредитні кошти на придбання квартири.
Сплата позивачкою частини коштів за кредитним договором, укладеним для придбання квартири, не змінює правового статусу квартири, оскільки кредитний договір укладено не в період перебування сторін у шлюбі. Тому зобов’язання з повернення кредиту за зазначеним договором виникло лише у відповідача. Той з подружжя, який не був стороною кредитного договору, після розірвання шлюбу має право на компенсацію половини сум що вносилися на виконання кредитного зобов`язання, та не має права на компенсацію частки вартості нерухомого майна або на певну частку нерухомості.
Отже, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про наявність підстав для стягнення частини грошей, витрачених під час шлюбу на погашення кредиту, вимоги про що і були заявлені у порядку ст.ст. 15, 16 ЦК України.
Тому Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу відповідача, скасувавши рішення судів в частині задоволення позову про визнання гаража об`єктом права спільної сумісної власності сторін. У частині позовних вимог про стягнення коштів, витрачених подружжям на погашення кредиту, та вартості частки автомобіля – залишив без змін.
Підготував Леонід Лазебний
З іншими правовими позиціями Верховного Суду, яких вже налічується понад 16 000, можна ознайомитися в аналітично-правовій системі LEX.
