Судова практика
Тривале проживання дитини у новій сім’ї, створеній одним з її батьків, відсутність побачень з іншим, не є підставами для позбавлення останнього батьківських прав
17 червня 2021 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 466/9380/17 залишив без задоволення касаційну скаргу позивачки, погодившись із апеляційним судом, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу, необхідність застосування якого потрібно довести.
Жінка звернулася до суду з позовом до колишнього чоловіка, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, – орган опіки та піклування, про позбавлення батьківських прав та збільшення розміру аліментів.
Сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, від якого народилося двоє дітей. Рішенням суду з відповідача стягуються аліменти на утримання дітей у розмірі 1/3 частини від одержуваних відповідачем доходів щомісячно. Рішення не виконується. Після звернення позивачки до органів опіки та піклування із заявою про доцільність позбавлення батьківських прав відповідача щодо дочки надано згоду.
Рішенням суду першої інстанції позов задоволено частково: позбавлено відповідача батьківських прав щодо малолітньої дочки, відмовлено в частині вимог щодо збільшення розміру аліментів.
Постановою апеляційного суду рішення в частині позбавлення відповідача батьківських прав скасовано і відмовлено в позові з тих мотивів, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, необхідність застосування якого за обставин цієї справи не доведено.
Читайте також: Позбавлена батьківських прав біологічна матір не має права на побачення з дитиною
Розглянувши касаційну скаргу позивачки, Верховний Суд вказав, що особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК України.
Ухилення батьків від виконання своїх обов’язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.
Читайте також: Позбавлення батьківських прав допустиме лише у разі доведеного ухилення когось із батьків від виконання батьківських обов’язків
Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.
Відповідно до ч. 6 ст. 19 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину вже несе в собі негативний вплив на свідомість дитини, та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.
Таким чином, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків.
Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постановах: від 29 квітня 2020 р. у справі № 522/10703/18, від 13 квітня 2020 р. у справі № 760/468/18, від 11 березня 2020 р. у справі № 638/16622/17, від 23 грудня 2020 р. у справі № 522/21914/14.
Доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення останнього батьківських прав, покладено на позивача.
За висновком ВС, вирішуючи цей спір, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що підстави, передбачені ч. 1 ст. 164 СК України для позбавлення відповідача батьківських прав, відсутні. Батько проти позбавлення батьківських прав заперечує, про що вказував у запереченні на позов, апеляційній скарзі, має намір на відновлення відносин з дочкою, а позбавлення батьківських прав необхідно розглядати як крайній захід, необхідність та пропорційність застосування якого за обставин цієї справи не доведено.
Суд апеляційної інстанції правильно не погодився з висновком органу опіки та піклування про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав, оскільки він є недостатньо обґрунтованим та має рекомендаційний характер.
Доводи про неврахування апеляційним судом наявної заборгованості за аліментами Верховний Суд не взяв до уваги, оскільки наявність такої заборгованості не є підставою для позбавлення особи батьківських прав.
Підготував Леонід Лазебний
