Судова практика
Триваюча збройна агресія рф проти України не є поважною причиною для прогулу
3 квітня 2024 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 420/645/23 залишив без задоволення касаційну скаргу позивачки, яка була відсутня на роботі впродовж тривалого часу.
Державний реєстратор звернулась до суду з позовом до міського голови, юридичного департаменту міської ради щодо оскарження звільнення зі служби в органах місцевого самоврядування на підставі п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України (у зв’язку з відсутністю на роботі).
Наголошувала, що відсутність на роботі викликана форс-мажорними обставинами, а саме військовою агресією російської федерації проти України, що свідчить про відсутність її провини у невиході на роботу та підтверджує поважність причин такого невиходу.
Рішенням окружного адміністративного суду, залишеним без змін апеляційним адміністративного судом, у задоволенні позову відмовлено, оскільки законодавець визначив механізм оформлення трудових відносин у ситуаціях відсутності працівника на роботі з посиланням на умови воєнного стану, у той час як діяльність роботодавця в цей період продовжується. Будь-якої письмової заяви позивачки з цих питань до юридичного департаменту міської ради не надходило, а простій не встановлювався. Отже, фактично позивачка виходила з того, що жодним чином оформлювати свою відсутність на роботі їй нібито не потрібно, що не узгоджується із трудовим законодавством.
Розглянувши касаційну скаргу позивачки, Верховний Суд вказав, що у постанові Верховного Суду від 11 березня 2020 р. у справі № 459/2618/17 сформульовано висновок, що: «визначальним фактором для вирішення питання про законність звільнення позивача з роботи за п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України є з’ясування поважності причин його відсутності на роботі. Вичерпного переліку поважних причин відсутності на роботі у трудовому законодавстві України не існує, тому в кожному окремому випадку оцінка поважності причини відсутності на роботі дається виходячи з конкретних обставин.
Читайте також: Право на прогул у світлі європейських цінностей. Перші «воєнні» судові рішення
Відповідно до сталої судової практики причину відсутності працівника на роботі можна вважати поважною, якщо явці на роботу перешкоджали істотні обставини, які не можуть бути усунуті самим працівником, зокрема: пожежа, повінь (інші стихійні лиха); аварії або простій на транспорті; виконання громадянського обов’язку (надання допомоги особам, потерпілим від нещасного випадку, порятунок державного або приватного майна при пожежі, стихійному лиху); догляд за захворілим зненацька членом родини; відсутність на роботі з дозволу безпосереднього керівника; відсутність за станом здоров’я. Вирішуючи питання про поважність причин відсутності на роботі працівника, звільненого за п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, суд повинен виходити з конкретних обставин і враховувати всі надані сторонами докази».
Свою відсутність на робочому місці, починаючи з 1 квітня 2022 р., позивачка пояснює перебуванням за межами України з поважних причин, адже вимушено виїхала закордон у зв’язку із наявною загрозою для її життя та здоров’я, яка пов’язана з військовою агресією проти України та систематичними обстрілами міста Одеса.
Водночас позивачка 14 серпня 2022 р. повернулась в Україну та 16 листопада 2022 р. прибула до юридичного департаменту міської ради для встановлення можливості подальшого проходження публічної служби.
Наведене свідчить, що протягом трьох місяців після повернення в Україну позивачка не з’являлась за місцем роботи, а також не зверталась з будь-якими письмовими заявами та зверненнями за місцем роботи для врегулювання процесу проходження нею публічної служби.
При цьому відсутні докази перебування позивачки у стані тимчасової непрацездатності, а також будь-які інші докази, які б підтверджували поважність відсутності позивачки на роботі.
Верховний Суд погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що позивачка мала усвідомлювати факт перебування у триваючих трудових відносинах з юридичним департаментом міської ради, а також те, що позивачка є посадовою особою органу місцевого самоврядування, а як наслідок має виконувати свої посадові обов’язки, дотримуватись правил трудового розпорядку, а у випадку відсутності на роботі повідомляти свого роботодавця про причини відсутності на робочому місці.
За таких обставин, відсутність позивачки на роботі у зазначений період, що супроводжувався її небажанням подавати своєму роботодавцю будь-які заяви та звернення для врегулювання процесу проходження ним публічної служби, не є наслідком існування обставин непереборної сили.
Підготував Леонід Лазебний
З іншими правовими позиціями Верховного Суду, яких вже налічується понад 16 000, можна ознайомитися в аналітично-правовій системі LEX.
