Connect with us

Судова практика

Одноразова грошова допомога 50% місячного грошового забезпечення за кожний календарний рік служби не виплачується в разі звільнення за сімейними обставинами в особливий період

Опубліковано

24 січня 2024 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 140/1143/23 висловив позицію щодо випадків, до яких не застосовується виплата одноразової грошової допомоги в розмірі, передбаченому абз. 1 п. 2 ст. 15 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 р. № 2011-ХІІ.

Військовослужбовець звернулася до суду з позовом до Військової частини про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинити дії, оскільки у зв’язку зі звільненням з військової служби відповідач не нарахував і не виплатив їй грошову допомогу у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення, яка передбачена абз. 1 п. 2 ст. 15 Закону України № 2011-ХІІ.

Читайте також: Грошова допомога в разі загибелі (смерті) військовослужбовця не виплачується, якщо смерть стала наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного сп’яніння

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, частково задовольнив позовні вимоги, зазначивши, що позивачка як військовослужбовець, яка звільнена з військової служби у період дії воєнного стану (на підставі пп. «г» п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» від 25 березня 1992 р. № 2232-ХІІ, тобто «через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): один із подружжя, обоє з яких проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років;»), маючи вислугу 26 років 06 місяців 02 дні, заслужила одноразову грошову допомогу, передбачену абз. 2 п. 2 ст. 15 Закону № 2011-XII, тобто в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

У касаційній скарзі відповідач зазначав, що позивачка не має підстав для отримання згаданої грошової допомоги, позаяк ця допомога не пов’язана з тими підставами для звільнення з військової служби, з яких звільнилася позивачка.

Верховний Суд вказав, що виплата одноразової грошової допомоги у розмірі, передбаченому абз. 1 п. 2 ст. 15 Закону № 2011-ХІІ, не може застосовуватися до випадків звільнення військовослужбовця (жінки) з військової служби з підстави, передбаченої абз. 10 п. «г» п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону № 2232-ХІІ.

Читайте також: Для визначення розміру щорічної разової грошової допомоги особам з інвалідністю внаслідок війни до Дня Незалежності України у 2023 р. застосовується не Порядок № 754, а Закон № 3551-XII

Оскільки для цілей звільнення з військової служби ст. 26 Закону № 2232-ХІІ чітко відокремлює підстави для звільнення військовослужбовців під час дії воєнного стану від підстав для звільнення військовослужбовців зі служби під час дії особливого періоду, то є достатні підстави вважати, що й виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, які звільняються зі служби, має зв’язок (залежність) як з нормативною підставою, за якою звільнений військовослужбовець, так і з умовами (обставинами), за яких військовослужбовець реалізував своє право на звільнення зі служби.

Хоча позивачка мала (на дату звільнення зі служби) дитину віком до 18 років та не бажала продовжувати військову службу, її звільнення відбулося з інших нормативних підстав, а головно – під час дії воєнного стану, що не охоплювалося сферою застосування абз. 1 п. 2 ст. 15 Закону № 2011-ХІІ (у чинній на той час редакції).

Тому Верховний суддів погодився з висновками, яких дійшли суди попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволенні в цій частині позовних вимог.

Водночас, висновок судів попередніх інстанцій про те, що звільнення позивачки через «сімейні обставини» підпадає під дію абз. 2 п. 2 ст. 15 Закону № 2011-ХІІ, на думку Верховного Суду, є необґрунтованим.

Читайте також: Дворічний строк для виплати одноразової грошової допомоги в більшому розмірі застосовується з моменту прийняття першого рішення МСЕК

Виклад тих норм ст. 26 Закону № 2232-ХІІ, які передбачають можливість звільнення з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, є бланкетним, адже в них подається посилання на підзаконний нормативний акт Кабінету Міністрів України (постанова від 12 червня 2013 р. № 413), в якому мають бути визначені ті умови (причини, обставини), за яких військовослужбовець може реалізувати своє право на звільнення зі служби.

Зокрема підстава для звільнення зі служби, про яку йде мова, передбачена у пп. «в» п. 3 ч. 2, пп. «ґ» п. 1 ч. 5, пп. «ґ» п. 1 ч. 6 ст. 26 Закону № 2232-ХІІ. Прикметно те, що звільнення з цих підстав з військової служби не пов’язується з особливим періодом та/або воєнним станом (що має пояснення, коли зіставити ці підстави з датою ухвалення Постанови № 413, а також редакцією абз. 2 п. 2 ст. 15 Закону № 2011-XII, яка діяла на дату звільнення позивачки).

Інша ситуація з підставами для звільнення з військової служби через «сімейні обставини або інші поважні причини», які передбачені, зокрема у пп. «г» п. 1, пп. «г» п. 2 ч. 4, пп. «ґ» п. 2, пп. «г» п. 3 ч. 5, пп. «г» п. 2 ч. 6 ст. 26 Закону № 2232-ХІІ і які якраз стосуються особливого періоду та воєнного стану.

Як можна побачити, текстуальний виклад цих нормативних підстав в названій статті Закону не має посилання на акт Кабінету Міністрів України чи інший нормативний (підзаконний) акт, який містив би «частину» норми, якої бракує [в законі]; натомість «сімейні обставини або інші поважні причини», які дозволяють військовослужбовцеві звільнитися з військової служби під час дії особливого періоду або під час дії воєнного стану, визначені (в цій частині) безпосередньо у тексті Закону. З уваги на такий спосіб викладу юридичної норми у перелічених [у цьому абзаці] структурних частинах ст. 26 Закону № 2232-ХІІ Верховний Суд виснував, що не було приводу в цій частині для застосування Переліку сімейних обставин та інших поважних причин, які затверджені Постановою № 413, як, власне, («бланкетної») умови для звільнення зі служби (зокрема відповідно до пп. «г» п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону № 2232-ХІІ), а звідси – для застосування абз. 2 п. 2 ст. 15 Закону № 2011-XII (у редакції, яка діла на дату звільнення позивачки з військової служби) в цілях виплати одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби (яка якраз пов’язувалася з підставами, визначеними у згаданому Переліку № 413).

Підготував Леонід Лазебний

Повний текст рішення

З іншими правовими позиціями Верховного Суду, яких вже налічується понад 16 000, можна ознайомитися в аналітично-правовій системі LEX.

Продовжити читання →

Новини на емейл

Правові новини від LexInform.

Один раз на день. Найактуальніше.

Digital-партнер


© ТОВ "АКТИВЛЕКС", 2018-2024
Використання матеріалів сайту лише за умови посилання (для інтернет-видань - гіперпосилання) на LEXINFORM.COM.UA
Всі права на матеріали, розміщені на порталі LEXINFORM.COM.UA охороняються відповідно до законодавства України.