Судова практика
У правовідносинах з іноземним елементом, які виникли на підставі правочину з вибором права іноземної держави, зміст правочину і його тлумачення визначаються іноземним правом
12 квітня 2023 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 522/13922/18 задовольнив частково касаційну скаргу компанії, яка посилалась на необхідність застосування законодавства держави прапора судна.
Жінка звернулась до суду з позовом до Компанії про відшкодування шкоди, завданої смертю годувальника (її чоловіка), який працював на підставі договору найму моряка.
Рішенням районного суду позов задоволено частково. Апеляційним судом рішення змінено в мотивувальній частині, в решті рішення суду залишено без змін.
У касаційній скарзі Компанія зазначала, що суди попередніх інстанцій застосували норми матеріального права України, керуючись виключно положеннями статтями 7 та 76 Закону України «Про міжнародне приватне право», тобто без урахування колізійних норм щодо трудових відносин.
Читайте також: Невиконання судом вимоги про встановлення змісту норми іноземного права є підставою для скасування прийнятого рішення
Верховний Суд вказав, що згідно з ч. 1, 2 ст. 4 Закону України «Про міжнародне приватне право» право, що підлягає застосуванню до приватноправових відносин з іноземним елементом, визначається згідно з колізійними нормами та іншими положеннями колізійного права цього закону, інших законів, міжнародних договорів України. Якщо згідно з частиною першою цієї статті неможливо визначити право, що підлягає застосуванню, застосовується право, яке має більш тісний зв’язок із приватноправовими відносинами.
Відповідно до ч. 1 ст. 49 Закону України «Про міжнародне приватне право» права та обов’язки за зобов’язаннями, що виникають внаслідок завдання шкоди, визначаються правом держави, у якій мала місце дія або інша обставина, що стала підставою для вимоги про відшкодування шкоди.
До трудових відносин застосовується право держави, у якій виконується робота, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України (ст. 52 Закону України «Про міжнародне приватне право»).
Читайте також: Повідомляти іноземного суб’єкта господарювання про кожне судове засідання та зупиняти щоразу провадження у справі не обов’язково
У цій справі:
– підстави позову пов’язані з подіями щодо травмування чоловіка позивачки під час роботи на морському судні, яке має прапор держави Ліберія і зареєстроване у порту Монровія, та його смерті на території російської федерації після виписки з нейрохірургічного відділення міської лікарні м. новоросійська;
– відповідно до п. 26 договору найму моряка, на підставі якого був працевлаштований її чоловік, зазначено, що: «договір повинен регулюватися та інтерпретуватися відповідно до законодавства держави прапора суден, на борту якого найнятий Моряк»;
– суди не врахували, що згідно зі ст. 5 Закону України «Про міжнародне приватне право», у якій розкрито суть автономії волі (lex voluntatis) як принципу міжнародного приватного права, у правовідносинах з іноземним елементом, які виникли на підставі правочину з вибором сторонами права іноземної держави, що підлягає застосуванню до таких правовідносин, як зміст правочину, так і його тлумачення визначаються іноземним правом, що сторони обрали за принципом автономії волі.
Отже, за висновком ВС, суди зробили передчасний висновок щодо застосування норм цивільного законодавства України у спірних правовідносинах між моряком і іноземною компанією – відповідачем.
Тому Верховний Суд рішення районного суду та постанову апеляційного суду в частині задоволених позовних вимог скасував, передав справу в зазначеній частині на новий розгляд до суду першої інстанції.
Підготував Леонід Лазебний
