Судова практика
У разі несвоєчасного перерахування суми податку з вини банку платник звільняється від санкцій, але не від обов’язку зі сплати податку
1 липня 2020 р. Велика Палата Верховного Суду у справі № 804/4602/16 скасувала рішення судів попередніх інстанцій, якими було скасоване рішення ДПІ.
Внаслідок невиконання вчасно банком платіжного доручення позивача в останнього виник борг щодо сплати за узгодженим грошовим зобов’язанням авансового внеску з податку на прибуток страхових організацій. Податкова інспекція направила позивачеві відповідну податкову вимогу, одночасно повідомивши, що на будь-яке майно позивача розповсюджується право податкової застави, а на суму податкового боргу нараховується пеня та штрафи.
Позивач, не погодившись із податковою вимогою, рішенням про опис майна у податкову заставу та запитом про погашення заборгованості або про надання інформації щодо наявності та опису майна, звернувся до суду із позовом.
Рішенням суду першої інстанції, залишеним без змін апеляційним судом, рішення ДПІ було скасоване. Суд виходив з того, що виконання платником зобов`язання по перерахуванню в бюджет суми податкового зобов`язання пов`язане з моментом подання в банк платіжного доручення на перерахування сум податку за умови належного оформлення таких документів та наявності необхідної суми на розрахунковому рахунку платника, а тому неперерахування податку, збору не є наслідком винних дій платника податку, а отже, до нього не можуть бути застосовані штрафні санкції, пеня або пред`явлена вимога про сплату податкових платежів до бюджетів та державних цільових фондів.
У касаційній скарзі відповідач наполягав, що позивачем не вчинено необхідних дій по сплаті самостійно узгодженого податкового зобов`язання.
Справу було передано на розгляд Великої Палати ВС через необхідність відступити від правової позиції Верховного Суду України (постанова від 06 квітня 2004 р. № 8/140), якою не враховано, що в результаті неналежного виконання своїх обов`язків у договірних відносинах між клієнтом і банком одним негативні наслідки не повинні наставати для державного бюджету, тобто неперерахування податків з вини банку не може розцінюватись як автоматичне виконання обов`язків платником податків щодо сплати податку перед бюджетом.
Велика Палата Верховного Суду вказала, що відповідно до положень ПК України звільнення платника від відповідальності за порушення строків погашення податкового зобов’язання не свідчить про звільнення від обов’язку виконати податкове зобов’язання.
Верховний Суд України, вирішуючи спір за аналогічних обставин, у дійшов висновку, що у разі невиконання банком платіжного доручення на перерахування податку відповідальність не може наставати для платника.
Проте, в цій справі колегія суддів ВС вирішила за необхідне відступити від цього висновку та зазначила, що у разі несвоєчасного або перерахування не в повному обсязі суми податкового зобов’язання з вини банку платника такий платник звільняється від фінансової відповідальності у вигляді штрафу та/або пені, однак не звільняється від обов’язку сплатити в повному обсязі податкове зобов’язання.
З огляду на те, що оспорювана позивачем податкова вимога не є формою чи видом притягнення платника до відповідальності (не є за своєю суттю фінансовою санкцією у вигляді штрафу та/або пені), а свідчить про необхідність погашення суми податкового зобов’язання, відтак немає підстав і для її скасування, оскільки податкове зобов’язання на момент її винесення податковим органом належно виконане не було.
Підготував Леонід Лазебний
