Судова практика
У разі ухилення орендодавця від продовження договору оренди землі належним способом захисту прав орендаря є визнання укладеною додаткової угоди
Велика Палата Верховного Суду постановою № 908/299/18 від 26 травня 2020 р. змінила рішення судів першої та апеляційної інстанції, які правильно вирішивши справу, але керувалися мотивами, відмінними від вироблених раніше позицій Великої Палати.
ТОВ звернулося до господарського суду із позовом до Міської ради про поновлення договору оренди землі. Позовні вимоги були мотивовані тим, що за 50 днів до закінчення строку дії договору оренди, ТОВ письмово повідомило міську раду про намір продовжити дію договору, додавши проект додаткової угоди про поновлення договору. Міська рада проект додаткової угоди не підписала, відповіді на повідомлення орендаря не надала.
Рішеннями господарських судів першої та апеляційної інстанції позовні вимоги було задоволено з тих мотивів, що позивач продовжує належне користування земельною ділянкою, яка є об`єктом договору оренди землі, тоді як відповідачем не направлено позивачу заперечення у поновленні зазначеного договору протягом одного місяця після закінчення строку його дії, а тому такий договір є поновленим на підставі ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» і відповідач безпідставно ухиляється від укладення додаткової угоди, яка має бути укладена в обов`язковому порядку.
Міська рада подала касаційну скаргу, в якій посилалася на те, що позивач невірно обрав спосіб захисту своїх прав, а правовідносини в частині оренди земельної ділянки жодним чином не стосуються господарської діяльності позивача.
Велика Палата Верховного Суду вказала, що у цій справі позивач є суб’єктом господарювання, що звернувся із позовом до відповідача – суб’єкта владних повноважень. Вимогою позивача є поновлення договору оренди земельної ділянки, яка надана для обслуговування пляжу, тобто щодо зміни правочину в господарській діяльності. За таких обставин, Велика Палата дійшла висновку про належність справи до господарської юрисдикції.
Позивач дотримався процедури повідомлення орендодавця про намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк, надавши проект додаткової угоди за п`ятдесят днів до закінчення строку дії договору, належним чином виконавши свій обов`язок щодо повідомлення орендодавця про намір його поновити. Крім цього, позивач продовжив користуватися земельною ділянкою після закінчення строку дії договору.
Водночас, проаналізувавши положення ст. 33 Закону України «Про оренду землі», Велика Палата вказала, що якщо орендодавець відмовляється чи ухиляється від укладення додаткової угоди до договору оренди землі, обов’язковість укладення якої передбачена ч. 8 ст. 33 Закону України «Про оренду землі», то належним способом захисту порушеного права є визнання укладеною додаткової угоди із викладенням її змісту.
Незважаючи на правильність вирішення спору по суті, суди попередніх інстанцій виходили з інших мотивів, аніж викладені вище, а тому підлягають зміні.
Підготував Леонід Лазебний
