Судова практика
У разі визнання первинного доказу недопустимим дослідження похідних від нього доказів з урахуванням принципу «плодів отруйного дерева» є недоцільним
26 грудня 2019 р. Верховний Суд у справі № 243/10386/17 залишив касаційну скаргу прокурора без задоволення, оскільки слідчі дії щодо неповнолітнього були проведені без участі захисника, що потягло недопустимість доказів, отриманих в результаті їх проведення.
Неповнолітня особа зірвала дикорослі рослини коноплі, придбавши таким чином канабіс загальною масою у перерахунку на суху речовину 62,89 г, який подальшому зберігала у своєму гаражі.
Вироком суду першої інстанції особу визнано винуватою, засуджено за ч. 1 ст. 309 КК та звільнено від відбування покарання з випробуванням та іспитовим строком на підставі ст.ст. 75, 104 КК.
Ухвалою суду апеляційної інстанції вирок скасовано, а кримінальне провадження закрито у зв’язку з не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді та вичерпаністю можливостей для їх отримання.
У касаційній скарзі прокурор зазначав, що апеляційний суд, скасовуючи вирок місцевого суду, належним чином своє рішення не мотивував та безпідставно визнав протокол огляду місця події недопустимим доказом, посилаючись на те, що вказана слідча дія щодо неповнолітнього проводилась без участі захисника. Також прокурор посилався на те, що апеляційний суд взяв до уваги рішення ЄСПЛ та Верховного Суду, суть яких стосується обставин, які не можна застосувати у кримінальному провадженні.
Верховний Суд дійшов висновку що касаційна скарга є необґрунтованою з огляду на таке.
Як вбачається з ухвали суду апеляційної інстанції, допитавши в судовому засіданні самого обвинуваченого, свідків, які були понятими при проведенні слідчої дії, а також дослідивши протокол огляду місця події, суд встановив, що під час проведення слідчих дій за участю неповнолітнього обвинуваченого останньому не було надано захисника, участь якого відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 52 КПК є обов’язковою, чим порушено його право на захист, а тому визнав такий протокол недопустимим доказом.
Після цього суд дійшов висновку, що решта доказів, які було надано стороною обвинувачення та досліджено судом, як кожен сам по собі, так і в їх сукупності з точки зору достатності та їх взаємозв’язку, не доводять поза розумним сумнівом того, що обвинувачений вчинив злочин, який йому інкриміновано, оскільки вони є лише похідними доказами від доказу, здобутого з істотним порушенням вимог процесуального закону, та який визнано недопустимим.
Колегія суддів ВС погодилася з такими висновками апеляційного суду.
Щодо посилання прокурора на релевантність використаних в ухвалі апеляційного суду посилань на рішення Верховного Суду (постанова № 51-927км18 від 1 березня 2018 р.) та рішення ЄСПЛ («Пантелеєнко проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Барбера, Мессеґе і Хабардо проти Іспанії», «Гефген проти Німеччини»), колегія вказала, що ці рішення стосуються дотримання норм матеріального та процесуального права, застосування доктрини «плодів отруйного дерева» та принципу презумпції невинуватості, що в конкретному випадку в повній мірі співвідноситься з розглядом даного кримінального провадження, а тому, на переконання колегії суддів, доводи прокурора в цій частині були надуманими.
Отже, Верховний Суд залишив скаргу прокурора без задоволення, а ухвалу апеляційного суду без змін.
Підготував Ярослав Степанніков
