Судова практика
У справі за позовом власника земельної ділянки про визнання права власності на самочинно побудоване на ній нерухоме майно відповідачами є територіальна громада та власники сусідніх ділянок
23 травня 2024 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 211/6854/21 залишив без задоволення касаційну скаргу позивача в частині визнання його права власності на самочинно збудовані об’єкти нерухомого майна.
Особа звернулась з позовом до Відділу з питань державного архітектурно-будівельного контролю виконкому міської ради про визнання права власності, зазначаючи, що безпідставна та незаконна відмова відповідача у введенні в експлуатацію об’єкта нерухомого майна створює йому перешкоди у користуванні власністю.
Позивач набув право власності на земельну ділянку, на якій розміщено будинок, що збудований ним, а рішенням районного суду за ним визнано право власності на будівельні матеріали, обладнання та конструкції, що були використані в процесі будівництва житлового будинку. Він тричі звертався до відповідача з заявою та належними документами, у тому числі декларацією про готовність об’єкта до введення в експлуатацію, проте отримував незаконні відмови.
Читайте також: Різниця «об’єкта незавершеного будівництва» та «самочинно збудованого об’єкта»
Рішенням районного суду позовні вимоги задоволено частково.
Апеляційним судом рішення районного суду скасовано, ухвалено нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено з тих мотивів, що позивач має можливість звернутись до адміністративного суду з позовом про зобов’язання відповідача вчинити певні дії, що у разі задоволення позову адміністративним судом забезпечить можливість прийняти в експлуатацію самочинно збудований житловий будинок без визнання права власності за рішенням суду.
Розглянувши касаційну скаргу позивача, Верховний Суд вказав, що відповідно до ст. 392 ЦК України власник може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати документа, який засвідчує його право власності.
На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб (ч. 5 ст. 376 ЦК України).
Тлумачення ч. 5 ст. 376 ЦК України свідчить, що у справі за позовом власника земельної ділянки належним відповідачем за позовною вимогою про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, якщо земельна ділянка, на якій воно побудоване, на час здійснення самочинного будівництва не була у власності позивача, проте згодом позивач набув право власності на таку земельну ділянку, є територіальна громада (в особі відповідної ради), в якій знаходиться відповідна земельна ділянка, та власники (користувачі) сусідніх земельних ділянок.
У цій справі спірні правовідносини в частині вимог про визнання права власності виникли внаслідок проведення самочинного будівництва та бажання позивача здійснити реєстрацію права власності на такий об’єкт. В такому разі відділ з питань ДАБК виконкому міської ради є неналежним відповідачем.
Апеляційний суд зробив обґрунтований висновок про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про визнання за позивачем права власності, проте помилився щодо мотивів такої відмови, адже відмовити у позові належало у зв’язку з їх пред’явленням до неналежного відповідача (складу відповідачів).
Таким чином, Верховний Суд постанову апеляційного суду в частині позовних вимог про визнання права власності змінив, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
Підготував Леонід Лазебний
З іншими правовими позиціями Верховного Суду, яких вже налічується понад 16 000, можна ознайомитися в аналітично-правовій системі LEX.
