Судова практика
Ухвала слідчого судді про відмову в застосуванні тримання під вартою та застосування особистого зобов’язання, підлягає апеляційному оскарженню
14 липня 2021 р. Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 463/1390/21 скасував ухвалу апеляційного суду, якою захиснику відмовлено у відкритті апеляційного провадження.
Ухвалою слідчого судді місцевого суду відмовлено в задоволенні клопотання слідчого про обрання підозрюваній запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосовано стосовно неї запобіжний захід у вигляді особистого зобов’язання.
Ухвалою апеляційного суду, посилаючись на положення ч. 4 ст. 399 КПК, відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою захисника в інтересах підозрюваної на зазначену ухвалу слідчого судді з тих мотивів, що відповідно до положень частин 1, 2 ст. 309 КПК ухвала слідчого судді про застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов’язання окремому оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.
Розглянувши касаційну скаргу захисника на зазначену ухвалу, Верховний Суд вказав, що відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 309 КПК під час досудового розслідування можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали слідчого судді про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою або про відмову в застосуванні такого заходу.
Як убачається з матеріалів провадження, слідчий звернувся до слідчого судді з клопотанням, яке було погоджене прокурором, про обрання особі, підозрюваній у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК України, запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Ухвалою слідчого судді відмовлено у задоволенні клопотання слідчого про обрання підозрюваній запобіжного заходу у виді тримання під вартою та застосовано відносно неї запобіжний захід у виді особистого зобов`язання строком на два місяці з покладенням на неї обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України.
Тобто зазначена ухвала слідчого судді стосувалась в тому числі й відмови у застосуванні щодо підозрюваної запобіжного заходу у виді тримання під вартою, а тому згідно з п. 2 ч. 1 ст. 309 КПК України така ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Отже, висновок апеляційного суду про те, що рішення слідчого судді стосується виключно застосування щодо підозрюваної запобіжного заходу у виді особистого зобов`язання й відповідно до положень ст. 309 КПК України не підлягає оскарженню в апеляційному порядку, не ґрунтується на матеріалах справи.
Ураховуючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку, що зазначене порушення вимог кримінального процесуального закону є істотним в розумінні положень ч. 1 ст. 412 КПК України, оскільки воно перешкодило суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення, що відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України є підставою для скасування судового рішення і призначення нового розгляду у суді апеляційної інстанції.
Підготував Леонід Лазебний
Рішення в ЄДРСР – https://reyestr.court.gov.ua/Review/98327511
