Судова практика
Ухвала слідчого судді про зобов’язання прокурора закрити кримінальне провадження через закінчення строку досудового розслідування підлягає апеляційному оскарженню
30 листопада 2022 р. Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 761/13804/22 задовольнив касаційну скаргу прокурора, якому суд апеляційної інстанції відмовив у відкритті провадження за скаргою на ухвалу слідчого судді.
Постановою прокурора захиснику відмовлено в задоволенні клопотання щодо закриття кримінального провадження у зв’язку з відсутністю в діянні підзахисного складу кримінального правопорушення та у зв’язку із закінченням строку досудового розслідування.
Ухвалою слідчого судді скасовано постанову прокурора про відмову у задоволенні клопотання, визнано протиправною бездіяльність прокурора, яка полягає у нездійсненні процесуальних дій, а саме у невинесенні постанови про закриття кримінального провадження, та зобов’язано процесуального керівника прийняти процесуальне рішення про закриття вказаного кримінального провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК.
Апеляційний суд відмовив прокурору у відкритті провадження за його апеляційною скаргою на рішення слідчого судді, дійшовши висновку, що рішення не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.
У касаційній скарзі прокурор зазначав про необґрунтоване посилання апеляційного суду на приписи ч. 4 ст. 399 КПК, оскільки своїм рішенням слідчий суддя вийшов за межі наданих йому повноважень і постановив ухвалу, яка не передбачено нормами КПК.
Верховний Суд вказав, що, забезпечуючи ефективний доступ до правосуддя, за результатами розгляду скарги захисника на бездіяльність прокурора у кримінальному провадженні слідчий суддя, відповідно до положень ст. 307 КПК, міг: скасувати рішення прокурора, зобов’язати прокурора вчинити певну дію, зобов’язати припинити певну дію, відмовити в задоволенні скарги. При цьому кримінальний процесуальний закон не надає слідчому судді повноважень вторгатися в дискреційні повноваження прокурора в кримінальному провадженні, визначені положеннями ч. 2 ст. 283 КПК.
За приписами ч. 2 ст. 283 КПК, яка визначає форми закінчення досудового розслідування, саме прокурор зобов’язаний у найкоротший строк після повідомлення особі про підозру здійснити одну з таких дій: 1) закрити кримінальне провадження; 2) звернутися до суду з клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності; 3) звернутися до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру.
Системне тлумачення кримінальних процесуальних норм, передбачених ст. 283, 284 КПК, свідчить, що право обрати ту чи іншу форму закінчення досудового розслідування належить до дискреційних повноважень прокурора в кримінальному провадженні.
Натомість в цьому кримінальному провадженні слідчий суддя зобов’язав процесуального керівника прийняти процесуальне рішення про закриття кримінального провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК, чим вийшов за межі своїх процесуальних повноважень щодо розгляду скарги на бездіяльність прокурора, які визначені положеннями ст. 307 КПК, та втрутився в дискреційні повноваження прокурора, визначені положеннями ст. 283 вказаного КПК, отже постановив рішення, яке не передбачено кримінальним процесуальним законом.
Наведене узгоджується з висновками Касаційного кримінального суду Верховного суду, викладеними в постановах від 29 серпня 2022 р. (справа № 757/61433/21-к) та від 5 липня 2022 р. (справа № 757/27041/21-к).
Право на апеляційне оскарження такого судового рішення підлягає забезпеченню на підставі положень п. 17 ч. 1 ст. 7 та ч. 1 ст. 24 КПК, які його гарантують, з огляду на положення ч. 6 ст. 9 КПК. Вказана правова позиція впроваджена Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 23 травня 2018 р. (справа № 237/1459/17; справа № 243/6674/17-к).
Таким чином, Верховний Суд погодився з доводами, викладеними в касаційній скарзі прокурора, і дійшов висновку, що, приймаючи рішення про відмову у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції залишив поза увагою, що право на апеляційне оскарження судового рішення, яке не передбачене кримінальним процесуальним законом, підлягає забезпеченню на підставі положень п. 17 ч. 1 ст. 7 та ч. 1 ст. 24 КПК, у зв’язку із чим ухвалу апеляційного суду скасував із призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції.
Підготував Леонід Лазебний
