Судова практика
Ухилення працівника від отримання трудової книжки та копії наказу про звільнення має враховуватися судом при вирішенні питання про дотримання строків звернення до суду
3 листопада 2021 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 387/326/20 задовольнив частково касаційну скаргу позивача, який пропустив без поважних причин строк звернення до суду.
Колишній працівник звернувся до суду із позовом до роботодавця про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України за прогули, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Рішенням районного суду, залишеним без змін апеляційним судом, у задоволенні позову відмовлено з підстав пропуску місячного строку звернення до суду.
Розглянувши касаційну скаргу позивача, Верховний Суд вказав, що відмовляючи у задоволенні позову, суди виходили із того, що позивач, будучи обізнаним про своє звільнення, отримавши повний розрахунок від Товариства 18 грудня 2019 р., а трудову книжку 21 лютого 2020 р., у встановлений ст. 233 КЗпП України строк не оспорював у суді незаконність свого звільнення та не довів поважних причин пропуску строку звернення до суду з позовом у цій справі, що є підставою для відмови у задоволенні позову.
Суд встановив, що працівник був обізнаним про дату та підставу свого звільнення, однак на неодноразові пропозиції роботодавця отримати трудову книжку та копію наказу про звільнення, маючи фактичну можливість їх отримати у грудні 2019 р., безпідставно відмовлявся від отримання цих документів.
Така поведінка працівника не може бути визнана добросовісною та залишена поза увагою суду при вирішенні питання щодо дотримання строку, передбаченого ст. 233 КЗпП України.
У свою чергу, за обставин розглядуваної справи, роботодавець вживав необхідні заходи та створив належні умови для отримання документів працівником, який діючи на власний розсуд, свідомо відмовився від їх отримання без поважних причин.
Враховуючи вказані факти та встановлені судами попередніх інстанцій обставини, Верховний Суд дійшов висновку, що передбачений ст. 233 КЗпП України місячний строк звернення до суду, у даному випадку, необхідно обчислювати із 24 грудня 2019 р. – дати коли позивач без поважних причин відмовився отримувати свою трудову книжку і така відмова визнана позивачем, зафіксована роботодавцем та підтверджена належними і допустимими доказами.
Читайте також: Зміна трудової функції, характеру роботи та функціональних обов’язків працівника є переведенням, а не переміщенням
За таких обставин, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, встановивши, що при звільненні позивача були допущені порушення трудового законодавства, проте строк звернення до суду передбачений ст. 233 КЗпП України пропущений без поважних причин дійшов правильного по суті висновку про відмову у задоволенні позову, однак допустив помилку при мотивуванні своїх висновків вдавшись до аналізу п. 1 гл. ХІХ КЗпП України, в той час, як у розглядуваній справі строк звернення до суду передбачений ст. 233 КЗпП України сплив до запровадження Кабінетом Міністрів України карантину, з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби.
Тому Верховний Суд змінив мотивувальні частини рішення районного суду та постанову апеляційного суду.
Підготував Леонід Лазебний
