Судова практика
В разі порушення державою позитивного обов’язку особі має відшкодовуватися моральна шкода, а в разі порушення негативного – і моральна, і майнова
21 червня 2023 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 757/5115/21-ц скасував постанову апеляційного суду, змінив мотивувальну частину рішення районного суду, встановивши, що вимоги про компенсацію (відшкодування) моральної шкоди позивачка не заявляла.
Особа звернулася до суду з позовом, в якому просила стягнути з Держави Україна в особі Кабінету Міністрів України, Державної казначейської служби України на свою користь заподіяну їй майнову шкоду (компенсацію).
Вимоги обґрунтовувала тим, що в результаті вчинення терористичного акту/актів під час проведення антитерористичної операції в смт. Оленівка Бахмутського району Донецької області снарядами був пошкоджений її житловий будинок. У результаті пошкоджень її будинок має нежитловий стан, потребує капітального ремонту і його неможливо використовувати для проживання. Наполягала, що вже з огляду на сам факт руйнування її майна внаслідок терористичного акту Держава Україна зобов`язана відшкодувати шкоду в розмірі реальної вартості такого майна.
Читайте також: Спадкування права на компенсацію моральної шкоди
Рішенням районного суду позов залишено без задоволення з тих мотивів, що позивачка не надала підтвердження щодо наявності обвинувального вироку, який набрав законної сили стосовно заподіяння їй майнової шкоди в результаті терористичного акту, відповідно до ст. 258 КК України. Апеляційним судом рішення скасовано та ухвалено нове, яким позовні вимоги задоволено частково.
Розглянувши касаційні скарги позивачки, Кабінету Міністрів України та Державної казначейської служби України, Верховний Суд вказав, що у цій справі судами не було встановлено, що руйнування майна позивачки відбулося саме внаслідок дій держави Україна, тому справа не стосується права на відшкодування майнової шкоди, завданої саме відповідачем. Жодних причинно-наслідкових зв’язків між проведенням силами держави Україна АТО та руйнуванням майна позивачки суди не встановили. Обставин порушення державою негативного конвенційного обов’язку для відшкодування матеріальної шкоди (за порушення права власності, якщо саме держава знищила чи пошкодила майно особи) в позовній заяві особа не зазначила.
Позивачка посилалася на ст. 19 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, обґрунтовуючи розмір завданої їй шкоди опосередкованою вартістю знищеного будинку, керуючись ст. 86 Кодексу цивільного захисту України.
Читайте також: Про спадкову масу і те, чи можна успадкувати право (обов’язок) на компенсацію моральної шкоди?
Передбачене у ст. 19 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» право на відшкодування відповідно до закону шкоди, заподіяної громадянам терористичним актом, з огляду на відсутність відповідного закону не породжує легітимного очікування на отримання від держави Україна такого відшкодування за пошкоджений у період проведення антитерористичної операції об’єкт нерухомості незалежно від того, на якій території – підконтрольній чи непідконтрольній Україні – мав місце вказаний акт.
Однак, відсутність у законодавстві України відповідних приписів щодо відшкодування власникові шкоди, заподіяної його об’єкту нерухомості терористичним актом, не перешкоджає особі, яка вважає, що стосовно її права власності на таке майно певний позитивний обов’язок не був виконаний, вимагати від держави компенсації за це невиконання на підставі ст. 1 Першого протоколу до Конвенції.
Тому суди зробили правильні висновки, що посилання позивача як на правову підставу позову на норми Закону України «Про боротьбу з тероризмом» та ст. 86 Кодексу цивільного захисту України у взаємозв’язку з негативним обов’язком держави щодо застосування ст. 1 Першого протоколу до Конвенції є помилковими.
Відповідно до абз. 2 п. 3 Порядку надання та визначення розміру грошової допомоги постраждалим від надзвичайних ситуацій та розміру грошової компенсації постраждалим, житлові будинки (квартири) яких зруйновано внаслідок надзвичайної ситуації воєнного характеру, спричиненої збройною агресією Російської Федерації, затвердженого постановою КМУ від 18 грудня 2013 р. № 947, грошова компенсація надається постраждалим, які є власниками житла, яке перебуває на контрольованих Україною територіях та було зруйновано внаслідок надзвичайної ситуації воєнного характеру, спричиненої збройною агресією російської федерації, після дати набрання чинності Указом Президента України від 14 квітня 2014 р. № 405 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України».
На час пред’явлення позову про відшкодування матеріальної шкоди зазначений Порядок існував, ним визначений механізм надання та розмір грошової компенсації постраждалим за зруйноване майно від держави, позивачка не скористалась зазначеним механізмом для отримання компенсації, проте підстав для покладення на державу Україна обов’язку відшкодувати у повному обсязі заподіяну майну позивача шкоду немає. Якщо ж позивачка вважала, що руйнування її майна відбулось внаслідок діяння рф, то за це не може бути відповідальною Україна.
Присудження особі компенсації (відшкодування) за порушення державою позитивного обов’язку є стягнення моральної шкоди, тоді як порушення державою негативного конвенційного обов’язку може передбачати відшкодування як моральної, так і майнової шкоди, зокрема за порушення права власності, якщо саме держава знищила чи пошкодила майно особи.
Аналогічний висновок зробив Верховний Суд у постанові від 19 жовтня 2022 р. у справі № 242/1186/18.
Отже, апеляційний суд помилково вирішив, що позивачка має право на грошову компенсацію від держави саме внаслідок порушення нею свого позитивного матеріального та процесуального обов’язку за ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, залишивши поза увагою те, що з вимогами про відшкодування моральної шкоди позивачка не зверталась.
Підготував Леонід Лазебний
З іншими правовими позиціями Верховного Суду, яких вже налічується понад 16 000, можна ознайомитися в аналітично-правовій системі LEX.
