Велика Палата підтримала власний правовий висновок щодо порядку відшкодування моральної шкоди внаслідок професійного захворювання

Якщо право на відшкодування завданої умовами виробництва моральної шкоди, яка спричинила втрату потерпілим професійної працездатності, виникло в особи до 20 березня 2007 р., така особа має право на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду соціального страхування, незалежно від дати звернення з позовом до суду.

20 листопада 2019 р. Велика Палата Верховного Суду розглянула касаційну скаргу у справі № 210/3177/17 за позовом працівника комбінату до ПАТ «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди.

У серпні 2017 р. працівник комбінату звернувся до суду з позовом, який мотивував тим, що працюючи з 1970 р. у ПАТ «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» у шкідливих умовах праці, отримав професійне захворювання, через що висновком медико-соціальної експертної комісії від 20 грудня 2004 р. йому встановлено третю групу інвалідності у зв`язку із професіональним захворюванням та встановлено ступінь втрати професійної працездатності – 40 % (30 % – пиловий бронхіт та 10 % – туговухість) вперше. Згодом 24 лютого 2009 р. позивачеві було  встановлено ступінь втрати професійної працездатності в розмірі 50 %. Позивач вважав, що у зв`язку з отриманим професійним захворюванням, йому було спричинено моральну шкоду.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області, позов задоволено частково, оскільки суд вважав, що позивачем доведено факт заподіяння йому моральної шкоди внаслідок втрати професійної працездатності. Стягнуто з ПАТ «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь працівника комбінату 55 тис. грн на відшкодування моральної шкоди, без утримання податку з доходу фізичних осіб та інших обов`язкових платежів. У решті позовних вимог відмовлено.

У липні 2018 р. Відповідач звернувся із касаційною скаргою, яку мотивував тим, що згідно з вимогами закону обов’язок з відшкодуванню вказаної моральної шкоди покладено на Фонд соціального страхування від нещасних випадків, а не на роботодавця, а отже останній не є належним відповідачем по справі.

15 травня 2019 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду відповідно до ч. 4 ст. 403 ЦПК України передав справу на розгляд Великої Палати з посиланням на те, що зміст положень ст. 153, ч. 1 ст. 237-1 КЗпП України, ст. 1167 ЦК України дає підстави для висновку, що позивач має право на відшкодування моральної шкоди за загальним правилом, при цьому Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» у редакції, чинній на час звернення позивача з цим позовом, не передбачено відшкодування потерпілій особі моральної шкоди за рахунок Фонду соціального страхування України, як не передбачено у Державному бюджеті України коштів на таке відшкодування. Проте у постанові від 5 грудня 2018 р. у справі № 210/5258/16-ц Велика Палата дійшла висновку, що відповідно до пп. «е» п. 1 ч. 1 ст. 21 Закону № 1105-XIV у редакції, чинній до 20 березня 2007 р., у разі настання страхового випадку Фонд зобов`язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров`я. Аналогічні за змістом висновки викладені у постанові Великої Палати від 23 січня 2019 р. у справі № 210/2104/16-ц.

За результатами розгляду справи № 210/3177/17 Велика Палата Верховного суду зазначила, що відповідно до пп. «е» п. 1 ч. 1 ст. 21 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування», який набув чинності 1 січня 2015 р. (у редакції, чинній до 20 березня 2007 р.), у разі настання страхового випадку Фонд зобов’язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров’я.

Положеннями п. 1, абз. 3 п. 5, п. 9, абз. 3 п. 10, п. 11 розд. I Закону України № 717-V «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», який набрав чинності 20 березня 2007 р., скасовано право застрахованих громадян, які є потерпілими на виробництві від  нещасного випадку або професійного захворювання, на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду, яке вони мали відповідно до приписів первинної редакції Закону № 1105-XIV.

Конституційний Суд України встановив, що право цих громадян на відшкодування моральної шкоди при цьому не було порушено, оскільки статтею 1167 Цивільного кодексу України та ст. 237-1 КЗпП України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця) (абз. 9 п. 5 мотивувальної частини рішення № 20-рп/2008 від 8 жовтня 2008 р.).

Отже, у світлі рішення Конституційного Суду України Закон № 717-V не встановлював ретроспективно обов’язок роботодавця з відшкодування моральної шкоди, оскільки щодо юридичної відповідальності, зокрема і цивільно-правової, новий закон застосовується лише тоді, коли він пом’якшує або скасовує відповідальність особи.

Тобто спори щодо відшкодування шкоди на підставі Закону № 1105-ХІV повинні вирішуватися на підставі законодавства, яке було чинним на момент виникнення в потерпілого права на її відшкодування, тобто- з дня встановлення потерпілому МСЕК стійкої втрати професійної працездатності. Таким чином, і право на відшкодування моральної шкоди виникає в потерпілого з дня встановлення МСЕК стійкої втрати професійної працездатності.

Отже, Велика Палата визнала відсутність правові підстави для відступу від її висновку, викладеного у постанові від 5 грудня 2018 р. у справі № 210/5258/16-ц, оскільки останній базується на основоположних нормах цивільного законодавства про те, що акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом’якшує або скасовує цивільну відповідальність особи, а отже відсутні правові підстави для визнання належним відповідачем у цій справі ПАТ «Південний гірничозбагачувальний комбінат», оскільки право на відшкодування завданої умовами виробництва моральної шкоди, яка спричинила втрату професійної працездатності працівника комбінату, виникло у останнього у 2004 р.

Враховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду постановила, що рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції у цій справі належить скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Підготував Леонід Лазебний

Повний текст рішення

Поділитися

Твітнути