Судова практика
Верховний Суд більше не вважає допустимою люстрацію держслужбовця без вивчення його поведінки
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у справі № 817/3431/14 відступив від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 5 червня 2019 р. у справі № 826/7019/16 про те, що перебування понад рік на посаді/посадах, які зазначені в ч. 1 ст. 3 Закону № 1682-VII, передбачає безумовне застосування заборон, передбачених ч. 3 ст. 1 Закону № 1682-VII.
Державний службовець звернувся до адміністративного суду з позовом до Міністества доходів і зборів України про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Позивач, який проходив службу в органах податкової міліції, був звільнений з публічної служби за процедурою люстрації відповідно до Закону України «Про очищення влади» від 16 вересня 2014 р. № 1682-VII із застосуванням заборони протягом 10 років обіймати посади, щодо яких здійснюється очищення влади. Позивач наголошував, що фактично він звільнений з посади не за порушення вимог закону, а за перебування на посаді.
Відмовляючи в задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивач обіймав посади, які належать до переліку посад, до яких застосовуються заборони, передбачені Законом № 1682-VII. Сукупний строк перебування позивача на вказаних посадах становив більше ніж один рік, що відповідно до критеріїв, визначених ст. 3 Закону № 1682-VII, є підставою для застосування відповідних заборон.
У касаційній скарзі позивач зазначав, що його неправомірно звільнено зі служби у податковій міліції, усупереч чинному законодавству та п. 2 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про очищення влади», яким передбачено звільнення лише з посади.
Верховний Суд вказав, що аналіз положень п. 8 ч. 1 ст. 3 у взаємозв’язку з ч. 3 ст. 1 та п. 2 розд. «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1682-VII дає підстави для висновку, що заборони, установлені ч. 3 ст. 1 Закону № 1682-VII, виникають на підставі закону, а не через прийняття суб’єктом владних повноважень правозастосовного (індивідуально-правового) акта.
Верховний Суд дійшов висновку про політичний характер люстраційних заходів, які не можуть вважатися заходами юридичної відповідальності, оскільки не є санкцію за конкретне протиправне діяння. Їхня мета полягає у відновленні довіри до органів державної влади, а не притягненні до відповідальності відповідних посадових осіб.
У цій справі до позивача, який обіймав посаду аналогічну посаді одного із заявників у справі «Полях та інші проти України», був застосований найсуворіший захід очищення влади (люстрації) на підставі Закону № 1682-VII. Тому при вирішенні цього спору застосуванню підлягають положення ст. 8 Конвенції, тлумачення якої надано у справі «Полях та інші проти України», оскільки за висновками Європейського суду з прав людини Закон № 1682-VII укладений з порушенням міжнародних стандартів у сфері люстрації, що є причиною порушення положень Конвенції.
Щодо застосування заборони протягом 10 років обіймати посади, щодо яких здійснюється очищення влади (люстрація) закон не передбачав жодних реальних процедурних гарантій, за якими особи мали б можливість довести, що, попри посаду, яку вони обіймали, вони не брали участі в будь-яких порушеннях прав людини та не вживали або не підтримували антидемократичні заходи.
Заборона перебування на зазначених у Законі № 1682-VII посадах і, як наслідок, звільнення з цих посад, розглядається як установлення презумпції колективної вини, а не презумпції невинуватості, що вказує на невідповідність меті та принципам Закону № 1682-VII, визначеним у ч. 2 ст. 1 цього Закону.
Верховний Суд визнав непропорційними, невиправданими та не необхідними в демократичному суспільстві обмеження, застосовані до позивача, щодо легітимної мети (очищення влади), якої прагнули досягти органи державної влади.
Суд дійшов висновку, що заходи такої суворості, як звільнення з посади із забороною обіймати посаду на 10 років не можуть застосовуватись до державних службовців лише через те, що вони залишилися на своїх посадах державної служби після обрання нового глави держави, без аналізу індивідуальної поведінки таких осіб і встановлення зв’язку з узурпацію влади, підривом основ національної безпеки та оборони України або протиправного порушення прав і свобод людини.
Підготував Леонід Лазебний
