Відрахований аспірант, який не виконав вимог навчального плану, має відшкодувати вартість підготовки

Позов навчального закладу до фізичної особи про відшкодування вартості навчання за підготовку аспіранта за рахунок державного замовлення підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.

29 травня 2019 р. Велика Палата Верховного Суду розглянула касаційну скаргу у справі № 755/7554/18 за позовом Київського національного університету імені Тараса Шевченка до фізичної особи про відшкодування майнової шкоди.

У травні 2018 р. Університет звернувся до суду та просив стягнути з відповідача на 100 536,90 грн на відшкодування майнової шкоди. Позовну заяву мотивовано тим, що на підготовку відповідача в аспірантурі були витрачені бюджетні кошти, однак останній не виконав взяті на себе зобов`язання.

Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва, залишеним без змін апеляційним судом, позов Університету задоволено з тих мотивів, що відповідачем порушено зобов`язання за угодою про підготовку аспіранта, який навчається в аспірантурі з відривом від виробництва, за рахунок державного замовлення, внаслідок чого його було відраховано зі складу аспірантів у зв`язку із невиконанням без поважних причин індивідуального плану роботи.

У касаційній скарзі відповідач доводив, що законодавством не передбачено обов`язкового відшкодування вартості навчання у разі невиконання його умов. Необхідною умовою відшкодування до державного бюджету коштів, витрачених на оплату послуг з підготовки фахівця, є намір особи повторно здобути освіту за державним замовленням, однак, такого наміру відповідач не мав.

Відповідач також наполягав, що суди попередніх інстанцій помилково розглянули вказану справу у порядку цивільного, а не адміністративного судочинства, оскільки позивач здійснює освітню діяльність на підставі ліцензії, виданої Міністерством освіти і науки України як центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері освіти, яке фактично делегувало вищому навчальному закладу свої повноваження щодо надання освітніх послуг, пов`язаних зі здобуттям вищої освіти, тобто у розумінні п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України Університет є суб`єктом владних повноважень.

Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що позов Університету стосується відшкодування завданої відповідачем майнової шкоди у вигляді вартості навчання за рахунок державного бюджету, не є адміністративним, оскільки Університет не має встановлених нормами КАС України ознак суб`єкта владних повноважень у спірних правовідносинах, а підтвердження того, що зарахування відповідача та проходження ним аспірантури пов`язані з реалізацією позивачем повноважень, пов`язаних з прийняттям, проходженням чи звільненням з публічної служби, матеріали справи не містять.

Отже, вимоги позивача пов`язані із захистом суб`єктивного майнового права та мають характер приватноправових відносин, які виникли між сторонами у справі як рівноправними учасниками у зобов`язанні.

Крім того, цей спір не може бути вирішено в порядку адміністративного судочинства, оскільки адміністративний суд позбавлений правових (законодавчих) можливостей установлювати (визнавати) факт дотримання/порушення сторонами умов договору, а також застосовувати передбачені цим договором або законом наслідки в разі встановлення, зокрема й обставин порушення зобов`язання, якщо ці питання не пов`язані із дослідженням та встановленням правомірності дій, рішень чи бездіяльності органу владних повноважень чи службовця або посадовця як сторони спору.

В цьому випадку висновки щодо юрисдикції суду, який вирішує питання про стягнення вартості витрат на навчання не є аналогічними зробленим у постановах від 12 грудня 2018 р. у справі № 804/285/16 (провадження № 11-669апп18), від 13 березня 2019 р. у справі № 723/18/17 (провадження № 14-563цс18) та від 10 квітня 2019 р. у справі № 705/1664/17 (провадження № 14-31цс19), оскільки відсутній спір з приводу прийняття на публічну службу, її проходження і звільнення з публічної служби та спеціальний суб`єкт проходження публічної служби (приміром, курсант військового навчального закладу, службовець органів внутрішніх справ, тощо).

Також, суди попередніх інстанцій, з`ясувавши, що відповідач всупереч укладеній між сторонами угоді про підготовку аспіранта за рахунок державного замовлення не виконав індивідуального плану без поважних причин, у результаті чого його було відраховано з аспірантури Університету, рішень позивача, яким вирішено питання про відрахування його з аспірантури в установленому порядку не оскаржив, дійшли правильного висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню вартість навчання згідно з умовами укладеної між сторонами угоди.

Отже, вимоги про відшкодування вартості навчання за підготовку аспіранта за рахунок державного замовлення за своїм змістом та суб`єктним складом є цивільними, стосуються приватноправових відносин і згідно з ч. 1 ст. 19 ЦПК України підлягають розгляду у порядку цивільного судочинства.

Підготував Леонід Лазебний

Повний текст рішення

Поділитися

Твітнути