Судова практика
Відшкодування обвинуваченим шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, не є вирішальним для установлення щирого каяття
14 листопада 2022 р. Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 640/3693/15-к задовольнив частково касаційну скаргу засудженого, вказавши, що невідшкодування потерпілій шкоди не означає відсутності щирого каяття.
Місцевий суд визнав винуватим і засудив особу за ч. 1 ст. 115 КК та призначив йому покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років. Суд також визначив розмір моральної шкоди в сумі 300 000 грн та матеріальної шкоди в сумі 12250 грн, частину якої -10 000 грн обвинувачений сплатив.
Апеляційний суд скасував цей вирок у частині призначеного покарання та призначив покарання у виді позбавлення волі на строк 12 років, виключивши з мотивувальної частини вироку пом’якшуючу покарання обставину – щире каяття.
У касаційній скарзі засуджений стверджував про безпідставність рішення про м’якість призначеного йому місцевим судом покарання, оскільки шкоду, завдану потерпілій, він частково відшкодував, а в скоєному щиро розкаявся.
Читайте також: Припинення відшкодування шкоди потерпілій після ухвалення вироку ставить під питання щире каяття засудженого
Верховний Суд не погодився з рішенням апеляційного суду, який виключив посилання на щире каяття засудженого як на обставину, яка пом’якшує призначене покарання, та вказав, що щире каяття є відвертою негативною оцінкою винуватою особою своєї злочинної поведінки, має характеризувати її поведінку після вчинення злочину суто з позицій психологічної внутрішньої переорієнтації суб’єкта, справжнє засудження свого діяння, визнання його антисуспільного характеру, про що мають свідчити і об’єктивні дані про зміни в ціннісних пріоритетах та способі життя.
Основною формою прояву щирого каяття є повне визнання особою своєї вини та правдива розповідь про всі відомі їй обставини вчиненого злочину. Якщо особа приховує суттєві обставини вчиненого злочину, що значно ускладнює розкриття злочину, визнає свою вину лише частково для того, щоб уникнути справедливого покарання, її каяття не можна визнати щирим, справжнім.
Читайте також: Щире каяття особи є однією з обов’язкових умов звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею на поруки
Матеріали справи свідчать, що факт вчиненого злочину засуджений визнав, просив вибачення у потерпілої під час судових розглядів, самостійно з’явився до працівників правоохоронних органів на наступний день після вчинення протиправних дій. Жодні розшукові дії органом досудового розслідування у цій справі не вживалися.
Відшкодування завданої шкоди, яке, поміж іншого, є самостійною пом’якшуючою покарання обставиною, визначеною п. 2 ч. 1 ст. 66 КК, може додатково свідчити про розкаяння винної особи, однак не є вирішальним при встановленні наявності чи відсутності щирого каяття, яке в кожному випадку є оціночним та має встановлюватися, виходячи із матеріалів справи.
З огляду на викладене, посилання апеляційного суду на те, що шкода потерпілій не відшкодована, є недостатніми для констатування відсутності щирого каяття у цій справі, а відтак, висновок про м’якість призначеного місцевим судом покарання є передчасним.
Отже, Верховний Суд скасував вирок апеляційного суду та призначив новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Підготував Леонід Лазебний
