Судова практика
Відсутність реєстрації права власності не позбавляє особу прав користування та володіння належним їй майном
20 травня 2020 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 303/6974/16-ц частково задовольнив касаційну скаргу позивачки про витребування майна, яке вибуло з її володіння в результаті виконання скасованого у подальшому судового рішення.
Спадкоємиця померлої співвласниці квартири звернулася до суду з позовом до нового власника про витребування квартири із чужого незаконного володіння, визнання договору дарування недійсним та скасування його державної реєстрації.
Позовну заяву вмотивовано тим, що згідно зі свідоцтвом про право власності на житло, виданим на підставі рішення міської ради, співвласниками спірної квартири були матір та рідний брат позивачки. Після смерті матері позивачка подала заяву до нотаріальної контори про прийняття спадщини, а пізніше вона подала заяву до нотаріальної контори про прийняття спадщини, після померлого брата.
Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно власником вказаної квартири на підставі договору дарування, за яким власниця квартири подарувала її своєму сину, є останній, тому оформити правовстановлювальні документи на квартиру у порядку спадкування позивачка не мала можливості. Вважала, що на момент відчуження квартира належала їй і вибула з її володіння поза її волею.
Рішенням міськрайонного суду у задоволенні позову відмовлено у зв’язку з тим, що позивачкою не було доведено належними та допустимими доказами, що саме вона була власницею квартири.
Постановою апеляційного суду рішення міськрайонного суду скасовано та у задоволенні позову відмовлено з інших правових підстав. Постанова мотивована тим, що позивачкою вчинено певні дії щодо оформлення права власності на спадкове майно, однак спадщину належним чином не оформлено, свідоцтво про право власності вона не отримала. На цей момент спірна квартира належала на підставі договору дарування сину особи, яка набула її в результаті скасованого в подальшому судового рішення.
Апеляційний суд зазначив, що питання про витребування майна за безвідплатним договором може порушити тільки його власник, тому підстав для витребування майна згідно зі ст. 388 ЦК України немає.
Передаючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції, Верховний Суд зазначив, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч. 5 ст. 1268 ЦК України).
Статтею 396 ЦК України встановлено, що особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права відповідно до положень глави 29 ЦК України, в тому числі і на витребування цього майна від добросовісного набувача.
У спадкоємця, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають з часу відкриття спадщини. Якщо у складі спадщини, яку прийняв спадкоємець, є нерухоме майно, право розпорядження нерухомим майном виникає в нього з моменту державної реєстрації цього майна (ч. 2 ст. 1299 ЦК України). Спадкоємець, який прийняв у спадщину нерухоме майно, ще до його державної реєстрації має право витребовувати це майно від його добросовісного набувача з підстав, передбачених ст. 388 ЦК України, зокрема у разі, якщо воно вибуло з володіння спадкодавця поза волею останнього.
Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (ч. 3 ст. 1296 ЦК України).
Спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є її власником з часу її відкриття, а документом для підтвердження права власності на спадкове майно є свідоцтво на спадщину, отримане в установленому законодавством порядку.
Проте відсутність реєстрації права власності відповідно до Закону України «Про реєстрацію речових прав на нерухому майно та їх обтяжень» не зумовлює позбавлення особи прав користування та володіння належним їй на праві власності майном.
Судом установлено, що після смерті матері та брата позивачки відкрилася спадщина на належне їм майно – квартиру, яке успадкувала позивачка.
Отже, позивачка звернувшись до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, стала власником квартири , тому має право володіти та користуватися цим майном.
Однією з обов’язкових умов для задоволення віндикаційного позову є встановлення під час розгляду спорів про витребування майна, зокрема й тієї обставини, чи перебувало спірне майно у володінні позивача, який указує на порушення своїх прав як власника, на підставах, визначених законодавством, та який на момент подання позову не є власником цього майна, однак вважає себе таким.
Підготував Леонід Лазебний
