Судова практика
Встановлення винуватості особи у наданні неправомірної вигоди службовій особі, не створює преюдиції щодо службової особи
22 липня 2020 р. Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 991/1352/19 залишив без задоволення касаційну службової особи на вирок суду, яким встановлено факт надання їй неправомірної вигоди у провадженні, яке здійснювалося щодо іншої особи.
Вироком місцевого суду особу визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК.
Згідно з вироком, обвинувачений надав неправомірну вигоду у вигляді автомобіля вартістю 1 276 270 грн службовій особі, щодо якої досудове розслідування проводиться в іншому кримінальному провадженні, за підписання наказів про зарахування іноземних громадян на навчання в медичному університеті. Крім того, надав службовій особі неправомірну вигоду у вигляді автомобіля вартістю 1 640 800 грн за утримання від створення з використанням службового становища штучних перепон при оформленні товариством з обмеженою відповідальністю іноземців на навчання в медичний університет та від дострокового припинення співпраці медичного університету з товариством.
Ухвалою апеляційного суду апеляційну скаргу службової особи на вирок місцевого суду повернуто.
У касаційній скарзі службова особа наголошувала, що судом першої інстанції у вироку було встановлено факт надання їй неправомірної вигоди, тому вказане дозволяє ідентифікувати її як особу, що отримала неправомірну вигоду від засудженого, та створює преюдицію, оскільки є фактичним визнанням її винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 368 КК України.
Верховний Суд з посиланням на ч. 2 ст. 6 Конвенції, ч. 2 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, ч. 1 ст. 11 Загальної декларації прав людини, ч. 1 ст. 62 Конституції України, ч. 1 ст. 17 КПК, в яких передбачено презумпцію невинуватості особи, визнав безпідставним твердження у касаційній скарзі про те, що встановлення судом факту надання скаржнику як службовій особі неправомірної вигоди засудженим створює преюдицію, оскільки є фактичним визнанням його винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 368 КК.
Окрім того, Верховний Суд відзначив, що інші процесуальні кодекси так само передбачають обмежену преюдиціальність вироку чи ухвали суду, постановлених в кримінальному провадженні. Чинний КПК не звільняє сторону обвинувачення від доказування відповідних обставин у кримінальному провадженні щодо однієї особи в разі наявності судового рішення стосовно іншої особи. Статус доказів, використаних в одній справі, повинен залишатися суто відносним, а їх сила обмежуватися даними конкретного провадження.
Підготував Леонід Лазебний
