Судова практика
Відібрання біологічних зразків без понятих не є порушенням кримінального процесуального закону
14 липня 2020 р. Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 318/1411/18 залишив без задоволення касаційну скаргу засудженого та роз’яснив, що відбирання біологічних зразків в особи за потреби може проводитись повторно.
Вироком районного суду, залишеним без змін апеляційним судом, обвинуваченого визнано винуватим у тому, що він, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння та перебуваючи у приміщенні жилої кімнати літньої кухні, на ґрунті неприязних відносин, що виникли раптово, в ході спільного вживання спиртних напоїв з потерпілим вчинив умисне вбивство останнього, завдавши йому гострим краєм ножа 22 удари по голові, тулубу, верхніх та нижніх кінцівках.
У касаційній скарзі засуджений вказував на те, що відбирання у нього біологічних зразків для проведення експертизи здійснювалося з порушенням вимог ч. 7 ст. 223Кримінального процесуального кодексу України, а саме – без участі понятих.
Верховний Суд відзначив, що з урахуванням формулювання ч. 3 ст. 245 КПК, яка містить відсильну норму та вказує, що відбирання біологічних зразків у особи здійснюється за правилами, передбаченими ст. 241 КПК, що передбачає порядок та умови проведення освідування особи, відповідно до якого участь понятих не є обов’язковою.
Водночас у ч. 7 ст. 223 КПК передбачено, що слідчий, прокурор зобов’язаний запросити не менше двох незаінтересованих осіб (понятих) для пред’явлення особи, трупа чи речі для впізнання, огляду трупа, в тому числі пов’язаного з ексгумацією, слідчого експерименту, освідування особи, за винятком застосування безперервного відеозапису ходу проведення відповідної слідчої (розшукової) дії.
Верховний Суд звернув увагу на те, що, з одного боку, порядок проведення освідування особи регламентовано не лише однією ст. 241 КПК, а й загальними нормами ст. 223 КПК, якими визначено загальні умови та правила проведення слідчих (розшукових) дій, ст.ст. 103–107 КПК, які присвячені порядку фіксування процесуальних дій під час кримінального провадження, тощо. Однак, з іншого боку, у ч. 3 ст. 245 КПК міститься відсилка лише на правила ст. 241 КПК, а не на порядок проведення освідування особи в цілому.
Тобто у цьому випадку згадане положення ч. 3 ст. 245 КПК за способом викладення є відсильною нормою і містить відсилку виключно на правила ст. 241 КПК, без прив’язки до інших норм, якими регламентовано порядок проведення освідування особи, у тому числі й приписів ч. 7 ст. 223 КПК.
Окрім того, кримінальний процесуальний закон передбачає участь понятих або застосування безперервного відеозапису у якості спеціальних процесуальних гарантій забезпечення прав і свобод людини під час освідування особи. Натомість у ч. 3 ст. 245 КПК містяться відповідні гарантії, встановлені законодавцем саме для відбирання біологічних зразків у особи: у разі відмови особи добровільно надати біологічні зразки слідчий суддя, суд за клопотанням сторони кримінального провадження, що розглядається в порядку, передбаченому ст.ст. 160–166 цього Кодексу, має право дозволити слідчому, прокурору (або зобов’язати їх, якщо клопотання було подано стороною захисту) здійснити відбирання біологічних зразків примусово.
До того ж відбирання біологічних зразків у особи не належить до так званих неповторюваних процесуальних дій і за потреби може проводитись повторно стільки разів, скільки це буде потрібно.
А тому відбирання біологічних зразків у особи без участі понятих не вказує на порушення як вимог ч. 3 ст. 245 і ст. 241 КПК у їх взаємозв’язку, так і приписів ч. 7 ст. 223 КПК.
Підготував Леонід Лазебний
