Судова практика
Видалення обвинуваченого із зали суду не утворює безумовного порушення його процесуальних прав
19 червня 2018 р. Верховний Суд у справі № 344/12002/15-к відмовив у задоволенні касаційної скарги, в якій стверджувалося про порушення процесуальних прав обвинуваченого.
Вироком міського суду, залишеним без змін апеляційним судом, обвинуваченого засуджено до 7 років позбавлення волі із конфіскацією всього майна, яке є його власністю, за те, що він вчинив розбійний напад з застосуванням насильства, в результаті чого викрав у потерпілого смартфон.
У касаційній скарзі засуджений вказував, що:
– обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування не відповідають закону, оскільки в обвинувальному акті вказано про вчинення ним злочину хоча таке, на його думку, можливо лише у вироку суду;
– у реєстрі не зазначено інформації про початок досудового розслідування та про його закінчення;
– судом порушено його право на захист видаленням його із зали судового засідання, чим позбавлено права довести свою невинуватість, висловити думку щодо клопотань, давати показання, виступати в судових дебатах, право на останнє слово.
Верховний Суд встановив, що місцевим судом розглянуто провадження в межах пред’явленого обвинувачення відповідно до фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважав встановленими, з додатками до нього щодо ходу досудового розслідування, процесуальні дії та прийняті процесуальні рішення.
Суд зазначив, що за змістом ч. 5 ст. 291 КПК обвинувальний акт має містити, у тому числі, виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.
Тому зазначення про вчинення злочину в обвинувальному акті не є таким порушенням норм закону, яке перешкодило або могло перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення, та в цілому не спростовують правильність висновків суду першої та апеляційної інстанції.
Окрім того, колегія суддів ВС встановила за матеріалів справи, що обвинувачений не виконував розпорядження головуючого в суді першої інстанції, які давали підстави для прийняття рішення про видалення його із зали судового засідання на весь час судового розгляду.
Згідно з ч. 1 ст. 330 КПК передбачено, якщо обвинувачений порушує порядок у залі судового засідання або не підкоряється розпорядженням головуючого у судовому засіданні, останній попереджає обвинуваченого про те, що в разі повторення ним зазначених дій його буде видалено із зали судового засідання, а при повторному порушенні обвинуваченим порядку судового засідання він може бути видалений за ухвалою суду із зали засідання тимчасово або на весь час судового розгляду.
До того ж, у разі видалення обвинуваченого на весь час судового розгляду, судове рішення, яким закінчено провадження в суді, негайно оголошується обвинуваченому після його ухвалення.
Отже Верховний Суд, пославшись на ч. 1 ст. 330 КПК, відкинув доводи касаційної скарги, що позбавлення права виступити у дебатах та останнього слова свідчать про порушення процесуальних прав обвинуваченого в цій частині, оскільки такі обставини не стали перешкодою для реалізації обвинуваченим права на ознайомлення з вироком та його оскарження.
Так, Верховний Суд залишив без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій.
Підготував Леонід Лазебний
