Судова практика
Виконавче провадження за місцезнаходженням відкритих банківських рахунків боржника
Євген МОРОЗОВ,
адвокат
Правомірність визначення місця відкриття виконавчого провадження за місцезнаходженням відкритих банківських рахунків боржника.
Дев’ятого вересня 2021 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в рамках справи № 160/1611/21, адміністративне провадження № К/9901/19540/21 (ЄДРСРУ № 99482401) досліджував питання щодо визначення місця відкриття виконавчого провадження за місцезнаходженням відкритих банківських рахунків боржника. Суть справи. Предметом спору цього разу стала постанова приватного виконавця про відкриття виконавчого провадження за місцезнаходженням майна боржника, а саме банківського рахунку, відкритого за кредитним договором між позивачем та банком.
Читайте також: Примусова реалізація арештованого майна у виконавчому провадженні в період воєнного стану
Верховний Суд зазначає, що банківський рахунок — це власність банку, інструмент для фінансових операцій клієнта. Тому якщо на такому рахунку відсутні кошти — він не може слугувати підставою для стягнення заборгованості саме за місцем реєстрації банку. Наявність у боржника відкритого кредитного банківського рахунку, без власних коштів боржника, не є його майном у такому банку. При цьому гроші фінустанови на кредитних рахунках не можна ототожнювати із власними коштами боржника.
Суд зазначає, що наявність банківського рахунку в місті Києві не гарантує, що на цьому рахунку є грошові кошти, які належать боржнику, а не банку. Сама по собі наявність карткового рахунку, відкритого для обліку поточної заборгованості позивача по кредитній угоді, не свідчить про наявність у боржника майна у вигляді власних грошових коштів на території м. Києва. При цьому майном, на яке може бути звернено стягнення, є, зокрема, кошти, а не рахунки в банку. Відтак, наявність у боржника банківських рахунків не свідчить про наявність у боржника майна в такому банку та не є таким майном.
Отже, стягувачем при поданні заяви про примусове виконання рішення повинні бути надані докази, які б підтверджували, що боржник дійсно має власні грошові кошти (майно) на відповідному рахунку, а виконавець повинен перевірити цей факт (29 січня 2021 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в рамках справи №160/12729/19, адміністративне провадження №К/9901/17088/20 (ЄДРСРУ № 94511883).
Відповідно до статті 190 ЦК України, майном як особливим об’єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов’язки. Згідно зі статтею 179 ЦК України річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов’язки. Відповідно до пункту 3.1 статті 3 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» кошти існують у готівковій формі (формі грошових знаків) або у безготівковій формі (формі записів на рахунках у банках). А згідно з п. 7.1 статті 7 цього ж Закону, банки мають право відкривати своїм клієнтам вкладні (депозитні), поточні рахунки, рахунки умовного зберігання (ескроу) та кореспондентські рахунки.
Верховний Суд дійшов висновку, що наявність рахунку в банку, місцезнаходження якого зареєстровано в м. Києві, не є тотожнім місцезнаходженню майна боржника. Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 31 серпня 2021 року у справі № 420/10502/20 та підтверджена в постановах Верховного суду від 8 вересня 2021 року у справі № 320/14048/20, адміністративне провадження № К/9901/17030/21 (ЄДРСРУ № 99459216) та № 160/13052/20, адміністративне провадження № К/9901/17116/21 (ЄДРСРУ № 99459213). При цьому за висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 25 червня 2021 року у справі № 905/2214/14/908/5734/14, у виконавця є підстави для відкриття виконавчого провадження за таким критерієм як місцезнаходження майна боржника лише за наявності документального підтвердження відомостей про наявність такого майна в межах території, на яку поширюється компетенція органу державної виконавчої служби, або в межах виконавчого округу приватного виконавця. Зокрема відомостей про відкриті на ім’я боржника рахунки в банках або інших фінансових установах, розташованих в межах території, на яку поширюється компетенція органу державної виконавчої служби або в межах виконавчого округу приватного виконавця. Сама лише констатація стягувачем у заяві про примусове виконання рішення про наявність у боржника певних рахунків у банківських та/або фінансових установах, розташованих в межах території, на яку поширюється компетенція органу державної виконавчої служби, або у межах виконавчого округу приватного виконавця, за відсутності доданих до заяви доказів у підтвердження цих обставин, не є достатньою підставою для відкриття виконавчого провадження за таким критерієм як місцезнаходження майна боржника.
Окрім цього, Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у постанові від 15.07.2021 р. у справі № 380/9335/20, надав оцінку правильності тлумачення положень статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» в контексті визначення місця проживання боржника та дійшов висновку, що визначення місця виконання виконавчого документа щодо позивача (як фізичної особи-боржника) має відбуватися за зареєстрованим місцем проживання боржника.
Аналізуючи положення статей 9, 18 Закону України «Про виконавче провадження», положення статті 27 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», а також положення Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус», Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у постанові від 15.07.2021 у справі № 380/9335/20 дійшов висновку про те, що виконавець має реальну можливість перевірити місцезнаходження боржника шляхом перевірки необхідної інформації в Єдиному демографічному реєстрі або шляхом запиту до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи.
Також 5 травня 2021 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в рамках справи № 160/15005/20, провадження № К/9901/5954/21 (ЄДРСРУ № 96706696) констатував, що саме лише вказівка на місце проживання, яке не має жодного взаємозв’язку з особою боржника, не може вважатися достатньою підставою для прийняття виконавчого документа приватним виконавцем, територіальний округ якого охоплює місце виконання, визначеного за цією адресою. За описаної вище (мовиться про справу № 380/7750/20) ситуації визначення місця виконання виконавчого документа щодо позивача (як фізичної особи-боржника) має відбуватися за зареєстрованим місцем проживання боржника. Будь-яка інша адреса місця проживання чи відомості про місце перебування особи-боржника можуть слугувати лише додатковою інформацією і сприяти примусовому виконанню рішення, але не використовуватися як юридичний факт, з яким Закон № 1404-VIII пов’язує місце виконання рішення, а з ним і виконавчий округ приватного виконавця.
Висновок
Майном боржника, на яке може бути звернено стягнення, є, зокрема, власні кошти, а не рахунки в банку, а отже, щоб виконавче провадження було відкрито за місцем знаходження майна боржника (власні грошові кошти на рахунку в банку), стягувач повинен разом із заявою про примусове виконання рішення надати відповідні докази, а виконавець їх перевірити.
Джерело: Юридичний вісник України
