Судова практика
Використання газового балончика в ході заволодіння чужим майном створює склад розбійного нападу лише тоді, коли це було чи могло бути небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого
4 червня 2024 р. Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 523/15042/21 задовольнив частково касаційну скаргу засудженої, яка застосувала сльозогінний газ під час заволодіння майном потерпілої.
За матеріалами провадження, фігуранти, діючи за попередньою змовою, вчинили напад на раніше незнайому потерпілу з метою заволодіння її майном, поєднаний з насильством, небезпечним для здоров’я особи, яка зазнала нападу (розбій).
Засуджена за допомогою заздалегідь підготовленого перцевого балончика, шляхом розпилювання з нього сльозогінної речовини в очі, застосувала небезпечне для здоров’я потерпілої насильство, від чого остання втратила можливість чітко бачити, проте не припинила чинити опір та не відпускала з рук ремінь сумки. Тоді інший підбіг до потерпілої та завдав їй декількох ударів руками в ділянку голови й тулуба, чим спричинив легкі тілесні ушкодження.
Вироком районного суду, залишеним без змін апеляційним судом, обох було засуджено за ч. 2 ст. 187 КК України (розбій).
У касаційній скарзі засуджена зазначала, що суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний суд, не довів наявності в її діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України, адже в матеріалах провадження відсутні докази того, що вона вчинила напад на потерпілу, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров’я останньої, а саме із застосуванням до неї сльозогінної речовини.
Читайте також: Висловлення погрози під час вчинення розбійного нападу не обмежується певними словами про можливе застосування насильства
Верховний суд вказав, що як випливає зі змісту ч. 2 ст. 187 КК України, обов’язковою ознакою об’єктивної сторони вказаного складу злочину є заподіяння особі, яка зазнала нападу, насильства, небезпечного для життя чи здоров’я, або погроза застосування такого насильства.
Згідно з формулюванням обвинувачення, визнаним доведеним, судом першої інстанції саме таким насильством було визначено застосування щодо потерпілої газового балончика шляхом застосування сльозогінної речовини.
Верховний Суд зауважив, що застосування до потерпілого без його згоди отруйних чи сильнодіючих речовин (газів) з метою заволодіння його майном потрібно розглядати як насильство і, залежно від того, було воно небезпечним для життя або здоров’я чи не було, кваліфікувати такі дії за ч. 2 ст. 186 КК України або за відповідною частиною ст. 187 цього Кодексу.
Під насильством, небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого, слід розуміти заподіяння легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров’я або незначну втрату працездатності, середньої тяжкості або тяжкого тілесного ушкодження, а також інші насильницькі дії, які не призвели до вказаних наслідків, але були небезпечними для життя чи здоров’я в момент їх вчинення.
Використання газового балончика в ході заволодіння чужим майном створює склад розбійного нападу не в будь-якому випадку, а лише тоді, коли таке застосування газової речовини або погроза її застосування під час вчинення злочину було чи могло бути небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого.
Таким чином, у цій ситуації для правильної кваліфікації дій засудженої слід було з’ясувати, чи була речовина, яка містилася в газовому балончику, за своїм хімічним складом та властивостями небезпечною для життя чи здоров’я потерпілої та чи потягло або могло потягнути такі наслідки для потерпілої її застосування під час злочину.
Судово-медична експертиза або медичний огляд потерпілої щодо наявності в неї тілесних ушкоджень внаслідок застосування сльозогінного газу не проводилися, як і судово-хімічна експертиза вмісту газового балончика, застосованого під час злочину.
За відсутності доказів на підтвердження застосування до потерпілої насильства, небезпечного для її життя чи здоров’я, немає підстав для кваліфікації дій засудженої за ч. 2 ст. 187 КК України, оскільки як у процесі досудового розслідування, так і судами під час судового провадження не встановлено, який конкретно газ був застосований та його можливий вплив на життя і здоров’я потерпілої, а також не встановлені наслідки його застосування на організм потерпілої та того, що застосування сльозогінного газу створювало реальну загрозу для життя потерпілої.
Отже, застосування засудженою під час заволодіння майном потерпілої сльозогінного газу, від якого та втратила можливість лише чітко бачити, в цьому випадку не можна вважати насильством, небезпечним для життя чи здоров’я особи, яка зазнала нападу.
Дії засудженої повністю охоплюються диспозицією ч. 2 ст. 186 КК України як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров’я потерпілої, вчинене за попередньою змовою групою осіб.
Тому Верховний Суд перекваліфікував дії засуджених з ч. 2 ст. 187 КК України на ч. 2 ст. 186 КК України.
Підготував Леонід Лазебний
З іншими правовими позиціями Верховного Суду, яких вже налічується понад 16 000, можна ознайомитися в аналітично-правовій системі LEX.
