Судова практика
Вирішуючи питання про стягнення зі сторони підтверджених витрат на правничу допомогу, суд оцінює тільки ті обставини, щодо яких сторона заперечує
19 лютого 2020 р. Велика Палата Верховного Суду у справі № 755/9215/15-ц задовольнила частково заяву відповідачки, яка просила стягнути понесені нею витрати на правничу допомогу.
Відповідачка подала до Великої Палати ВС заяву про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат, у тому числі відшкодування витрат на професійну правничу допомогу на загальну суму 124 597,60 грн.
Велика Палата Верховного Суду зазначила, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини, хоча ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Із запровадженням з 15 грудня 2017 р. змін до ЦПК України законодавцем принципово по-новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін.
Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК.
Згідно з положеннями ч.ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України саме на іншу сторону покладено обов’язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов’язок доведення їх неспівмірності.
Велика Палата Верховного Суду при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу визнала за необхідне надати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких позивач має заперечення.
Щодо своєчасного подання доказів понесених додаткових витрат на професійну правничу допомогу на суму 50 894,40 грн. Велика Палата звернула увагу, що заяву про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу подано зі спливом строків, передбачених положенням ст. 141 ЦПК України.
Крім того, надані відповідачкою квитанція до прибуткового касового ордера та довідка-розрахунок на цю суму датовані днем подання заяви. Вона не просила поновити пропущений процесуальний строк, не вказала про поважність причин його пропуску.
У зв’язку з цим Велика Палата Верховного Суду вирішила, що в частині вирішення питання про стягнення витрат у розмірі 50 894,40 грн заяву відповідачки слід залишити без розгляду.
Щодо оплати вартості вчинених адвокатом дій, необхідних для представництва інтересів клієнта Велика Палата зазначила, що з матеріалів справи вбачається, що не всі види правничої допомоги адвоката були пов’язані зі справою. Зокрема, не можна вважати такими, що пов’язані саме з розглядом справи, складання та подачу скарг на ім’я голови Дніпровського районного суду міста Києва, до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Вищої ради юстиції, які відсутні в матеріалах справи. Складання та подання таких документів прямо не передбачено ЦПК України.
Доводи позивачки, що справа неодноразово розглядалася у судах різних інстанцій, усі обставини справи були відомі і відповідачці та її представнику, а відтак обсяг часу на підготовку документів не міг бути значним, як і обсяг юридичної і технічної роботи, не можуть бути враховані при визначенні розміру витрат на правничу допомогу, оскільки не підтверджені доказами, є суб’єктивною оцінкою позивачки та спростовуються матеріалами справи.
За таких обставин Велика Палата дійшла висновку, що витрати відповідачки на професійну правничу допомогу підлягають задоволенню частково у розмірі 64 074,40 грн. оскільки саме на цю суму підтверджується доказами надання адвокатом правничих послуг у справі № 755/9215/15-ц та заява про їх відшкодування і розрахунок були надані у строк, визначений ч. 8 ст. 141 ЦПК України.
Підготував Леонід Лазебний
