Судова практика
Визнане протиправним та нечинним у судовому порядку владне рішення не може бути застосоване саме з моменту його прийняття
10 березня 2020 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 160/1088/19 залишив без задоволення касаційну скаргу податкового органу, який застосувала до платника податків протиправний нормативно-правовий акт.
ПАТ звернулося з позовом до ГУ ДФС, в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення, якими позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з орендної плати з юридичних осіб, у тому числі за податковими зобов`язаннями, за штрафними (фінансовими) санкціями, з мотивів безпідставності їх прийняття.
Окружний адміністративний суд рішенням, залишеним без змін апеляційним судом, позов задовольнив з тих підстав, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки позивач на виконання укладених договорів оренди земельних ділянок сплачував орендну плату відповідно до положень рішення Криворізької міської ради від 12 липня 2017 р. № 1862, а після його скасування рішенням окружного адміністративного суду від 26 квітня 2018 р. у справі № 804/8091/17 подав уточнюючі податкові декларації, визначивши в них суму орендної плати без урахування ставок, встановлених рішенням міської ради, бо його застосування в частині ставок земельного податку не можливе не лише після його скасування, а й виключає можливість покладення на платників обов’язку його виконувати, оскільки, як було встановлено судами, таке рішення ще в момент його прийняття було протиправним.
У касаційній скарзі ГУ ДФС зазначило, що суди попередніх інстанцій зробили неправильний висновок про те, що протиправні положення згаданого Рішення не повинні застосовуватися позивачем.
Залишаючи касаційну скаргу без задоволення, Верховний Суд зазначив, що аналіз положень ст. 58 Конституції України свідчить про те, що за загальним правилом норма права діє стосовно відносин, які виникли після набрання чинності цією нормою. Тобто до юридичних фактів застосовується той закон (інший нормативно-правовий акт), під час дії якого вони настали.
Конституційний принцип незворотності дії закону в часі неодноразово був предметом вивчення, проте в правозастосовній практиці проблема щодо особливостей його практичної реалізації залишається невирішеною. Єдиний виняток з описаного правила закріплений в ч. 1 ст. 58 Конституції України, коли закони та інші нормативно-правові акти пом’якшують або скасовують відповідальність особи.
Суди попередніх інстанцій у справі № 804/8091/17 встановили, що спірне Рішення прийняте поза межами повноважень, не у спосіб та не в порядку, встановленому законом.
Верховний Суд визнав, що ч. 2 ст. 265 КАС України, згідно з якою нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду, не визначає можливості застосування нормативно-правових актів, визнаних судом протиправними. Предметом її регулювання є встановлення моменту втрати чинності нормативно-правовим актом, визнаним судом нечинним.
Касаційний суд наголосив на неможливості зобов’язати платника податків виконати положення нормативно-правового акта, визнаного судом протиправним та таким, що прийнятий поза межами повноважень, не в порядку та спосіб, передбачені законом.
Отже, Верховний Суд погодився з висновком судів попередніх інстанцій про те, що визнання протиправним та нечинним в судовому порядку рішення Криворізької міської ради в оскаржуваній частині унеможливлює його застосування при обчисленні ставок податку з орендної плати саме з моменту його прийняття.
Суд касаційної інстанції зазначив, що застосування до фізичних/юридичних осіб нормативно-правових актів, які є протиправними, в будь-якому випадку є незаконним.
Підготував Леонід Лазебний
